Гастон Армелін

Народився в Монтобані 25 січня 1860 року^[2]. Дитинство провів у Нормандії^[2]. У віці 18-ти років переїхав у Париж. Там став працювати у військовому міністерстві, де і пропрацював усе життя^[2]. Був удостоєний звання вищого офіцера Ордена Почесного легіону^[2]. У 1887 році вступив до Французького астрономічного товариства, ставши його 42-м членом^[2]. У 1890 році став членом Бюро цього товариства. Протягом десяти років виконував функції помічника секретаря астрономічного товариства^[2].

Захоплювався живописом (його наставником був Каролюс-Дюран)^[2]. Портрет молодої дівчини роботи Армеліна навіть виставлявся в Паризькому салоні^[2]. Видав кілька збірок віршів і поем, деякі з яких були удостоєні низки престижних французьких літературних премій. Був членом комітету Товариства французьких поетів, членом Ради директорів Фонду Віктора-Гюго та інших^[2].

Помер 18 листопада 1941 року від емболії^[2]. Похований у Парижі на кладовищі Пер-Лашез.

28 лютого 1887 року відбулися 2-гі збори Французького астрономічного товариства, на якому було оголошено конкурс зі створення всесвітнього календаря^[2]. У грудні 1887 року було визначено переможця конкурсу, яким став проект календаря, підготовлений Гастоном Армеліном^[2]. Саме цей проєкт переміг у конкурсі та отримав першу премію Французького астрономічного товариства. Пізніше цей проект календаря обговорювали у Французькій академії наук^[3].

У 1937 року Міжнародний комітет з реформи календаря виніс на обговорення Ліги Націй проєкт календаря Армеліна, який був попередньо схвалений урядами 70 країн^[4]. Однак почалася Друга світова війна, яка призупинила роботу зі всесвітньої реформи календаря^[4].

1954 року на 18-й сесії економічної та соціальної ради ООН було повторно схвалено проєкт всесвітнього календаря, в основі якого лежав календар Армеліна, який і було запропоновано до обговорення на Генеральній Асамблеї^[4]. Однак через позицію Ватикану, який виступив проти календаря, проект було відхилено^[4].

• 1888 — Земля предків — La Terre des aïeux
• 1890 — Слава переможених (Фламмаріон) — La gloire des vaincus (Flammarion)
• 1892 — Ангел Жанни — L'Angelus de Jeanne
• 1897 — Золота книга 1870 — Le livre d'or de 1870
• 1899 — Архангел битв — L'Archange des batailles
• 1903 — Ваграм — Wagram
• 1904 — Сонцестояння, або Вірші, прочитані на вечірці на честь літнього сонцестояння на Ейфелевій вежі, 21 червня 1904 року — Solstice, poésie dite à la fête du solstice d'été, sur la tour Eiffel, le 21 juin 1904
• 1904 — Поля битв Гельвеції — Champs de bataille d'Helvétie
• 1905 — Поема про Велику армію, Швабію, Австрію та Моравію (1805) — Le Poème de la grande armée, Souabe, Autriche, Moravie (1805)
• 1920 — Буколіки Вергілія — Les Bucoliques de Virgile
• 1922 — Жирар де В'єнн (віршований переклад Каролінгського циклу) — Girard de Vienne. Chanson de geste d'après le trouvère Bertrand de Bar (L'Epopée carlovingienne)
• 1926 — Орлеаніда. Суд Божевільного короля, історична поема — L'Orléanide. La Cour du roi fou, poème historique
• 1929 — Ож'є Датчанин і дитинство Роланда (віршований переклад Каролінгського циклу) — Ogier le Danois et l'enfance de Roland (L'épopée carlovingienne)

• Réforme du calendrier. // L'Astronomie, 1888, t. 7, p. 347—349.

• 1893 — Премія Аршон-Десперуз^[fr] за поему «Слава переможених»^[5].
• 1898 — Монтіонівська премія за поему «Золота книга 1870»^[5].
• 1930 — Премія Аршон-Десперуз^[fr] за поему «Ож'є Датчанин і дитинство Роланда»^[5].

• 1887 — головний приз Французького астрономічного товариства за проект реформи календаря^[6][7].
• 1909 — Prix des Dames^[fr][8]

• Сестра — місіс Депінче (Depincée)
• Син — Гастон Армелін