Галкін Владислав Борисович

Народився 25 грудня 1971 року в Ленінграді і виріс у підмосковному місті Жуковському^[2] у сім'ї театральної актриси, кінодраматурга та кіносценариста Олени Петрівни Демидової^[3] (21 квітня 1947 — 23 травня 2017)^[4][5][6]. У дитинстві жив у бабусі Людмили Миколаївни Демидової — вчительки молодших класів. Дід Петро Миколайович Демидов був учителем малювання, загинув під колесами автобуса, коли йшов на службу. Навчався Владислав у школі № 6 міста Жуковського, де викладала його бабуся^[2]. Влітку вона працювала вихователем у піонерському таборі, куди брала онука із собою. Незважаючи на погану поведінку у школі, завдяки Людмилі Миколаївні вчителі дали Владиславу хорошу характеристику. Бабуся пропрацювала до 70 років, поки онука Маша закінчила школу. Померла від раку молочної залози^[2].

Саме бабуся привела, потай від матері, 9-річного Влада на кінопроби. Дебютом у кіно для Владислава Галкіна стала роль Гекльберрі Фінна у картині Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» (фільм за творами Марка Твена), у титрах — Владик Сухачов. У цьому фільмі знімалася і хрещена Влада Катерина Васильєва.

Коли Владиславу було 10 років, Олена Демидова вийшла заміж за актора та режисера Бориса Сергійовича Галкіна, він став прийомним батьком для Владислава та його сестри Марії^[7].

Наступною яскравою роботою в кіно стала головна роль у дитячому фільмі «Цей негідник Сидорів» (1983).

Борис Галкін: Пам'ятаю, коли Влад вперше назвав мене татом. Ми пішли з ним у кіно, щоб подивитися фільм «Цей негідник Сидоров» — картину, в якій Владик знявся практично відразу після «Пригод Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна».

Я вийшов під враженням — переді мною була абсолютно зріла акторська робота 11-річного хлопця, збудована роль, прожита доля. Всі думали: ну знімається хлопчик в одній картині, в іншій, у третій… А хлопчик уже працював! І я сказав: «Знаєш, Владюхо, ти будеш дуже добрим артистом». Він глянув на мене уважно — я багато разів помічав цей його недитячий, вимогливий погляд: мовляв, чи не лукавиш ти, чи не лицеміриш? Ось і тоді Владик подивився на мене так. Перепитав: Це правда? — «Абсолютна правда». — «Дякую тато»…

Владислав згадував:

Батьки взагалі були проти моєї роботи у кіно. Вони ж знали, наскільки праця актора тяжка морально і фізично, і не бажали мені такої долі. На проби потай від усіх мене привела бабуся. Батьки були в шоці, вони навіть не припускали, що бабуся, яка завжди мала «словесне нетримання», майже півроку могла приховувати нашу таємницю.

У 1986 році знімався у фільмі Олександра Муратова «Золотий ланцюг» (за мотивами однойменного роману Олександра Гріна) у ролі Санді. У 1990 році Костянтин Худяков зняв його в ролі дезертира Єгора у картині «Смерть у кіно».

До 18 років на рахунку Галкіна було кілька успішних робіт у кіно. Після закінчення середньої школи він вступив до Театрального училища ім. Б. В. Щукіна (курс Альберта Бурова), яке закінчив у 1992 році. Навчався також у ВДІКу на курсі Володимира Хотиненка.

У 1999 році знявся в ролі дільничного Олексія у фільмі Станіслава Говорухіна «Ворошиловський стрілець». У 2001 році зіграв роль старшого лейтенанта Таманцева у фільмі Михайла Пташука «У серпні 44-го …», який приніс йому в 2002 р. кінопремію Ніка в номінації «Відкриття року». У 2000 році знімався в ролі водія — далекобійника Олександра в серіалі «Далекобійники», який приніс йому популярність. У 2002 році знявся в ролі спецназівця ГРУ на прізвисько Якут у серіалі «Спецназ» та в ролі молодого офіцера Сергія Висіка, після демобілізації призначеного на посаду начальника підмосковного відділення карного розшуку в трилері «По той бік вовків» режисера Володимира Хотиненка. Через рік удостоєний нагороди премії «Золотий орел»^{[джерело не вказане 983 дні]}.

У 2004 році знявся у фільмі «72 метри» (режисер В.Хотиненко), у серіалах «Дальнобійники 2» та «Диверсант». У 2005 році зіграв Івана Бездомного в телесеріалі «Майстер і Маргарита» (режисер Бортко, за однойменним романом Булгакова), у 2005 р. роль офіцера Окружної контррозвідки Бориса Нікітіна в телесеріалі «Загибель імперії» все того ж таки. У 2007 році знявся в ролі капітана Калтигіна в серіалі «Диверсант 2: Кінець війни» (режисер — Ігор Зайцев) та у фільмі «Неідеальна жінка».

У 2008 році знявся у серіалі «Я лечу» у ролі Олександра Миколайовича Гордєєва — талановитого хірурга, керівника практики студентів, а також у серіалі " Петрівка, 38. Команда Семенова " у ролі майора міліції Андрія Семенова.

Останні дві роботи — серіали «Брудна робота» та «Котовський» — у лютому та вересні 2009 року^{[джерело не вказане 983 дні]}.

Зовнішні медіафайли
Зображення
	Родительская семья Владислава Галкина
	Владислав Галкин с матерью и приёмным отцом
	Сестра Мария Галкина[8]
	Влад с последней женой Дашей, родителями и младшей сестрой Машей (бывший повар МЧС, живёт в деревне) .
	Борис Галкин с новой женой и сестрой Влада Анной
	Биологический отец Георгий Петрович Черкасов[9]
	Владислав Галкин и его брат по биол. отцу Алексей Георгиевич Черкасов
Відеофайли
	2016 «Новые русские сенсации»: «Отец Галкина: я жив!»
	Родной отец актёра Влада Галкина: «Прости меня, сын!». Андрей Малахов. Прямой эфир от 25.04.18

Галкін залишив батьківський будинок у 17 років, батьки купили йому однокімнатну квартиру в Жуковському, а коли одружився вперше, став жити у дружини^[7]. Він це пояснює так^[10]:

Ми спочатку були не батьки та діти, а друзі. У нас так склалося. Мені здається, сім'я — це дві людини, чоловік та дружина. Я шалено люблю своїх батьків, але розумію, що за жодних обставин не зможу жити з ними разом. Є таке поняття як особистий простір. Так от, люди, що живуть разом, так чи інакше його порушують: один встає о 8-й ранку, інший — о 2-й годині дня, звідси з'являється роздратування. Інша річ — чоловік та дружина, вони одне ціле.

• Бабуся — Людмила Миколаївна Демидова, вчителька молодших класів.
• Дідусь — Петро Миколайович Демидов, вчитель малювання.
• Мати — Олена Петрівна Демидова (21 квітня 1947 — 23 травня 2017), театральна акторка, кінодраматургиня та кіносценаристка. Урна з її прахом була похована поруч із сином на алеї акторів Троєкурівського цвинтаря Москви .
• Біологічний батько — Георгій Черкасов.
• Прийомний батько — Борис Сергійович Галкін (нар. 19 вересня 1947), актор, режисер.
• Єдиноутробна сестра — Марія Борисівна Галкіна (нар. 3 вересня 1977), живе в селі в Псковській області, під Великими Луками, журналіст, у минулому — кухар, сержант МНС РФ, хворіє на аутизм^[8].
• Зведена сестра — Ганна Борисівна Галкіна (нар. 30 липня 2017), дочка Бориса Галкіна.

Зовнішні відеофайли
	Анастасия Шипулина
	Пока все дома в гостях у Галкиных

• Перша дружина (1988—1989) — Світлана Фомічева.
• Друга дружина — Олена Галкіна. Шлюб тривав лише кілька місяців, розлучилися мирно^[11].
• Третя дружина — Валентина Єліна.
• Четверта дружина (2 жовтня 1998 — 25 лютого 2010) — Дарина Дмитрівна Михайлова (нар. 1965), актриса, театральний педагог та режисер, заслужена артистка РФ. Галкін у 2002 році заявив, що «все те, що було до нашої зустрічі, я не можу назвати одруженістю». Офіційно розлучитися не встигли, розлучення було призначено на 10 березня 2010 року^[12].
• Па́дчериця (приймальна дочка) — Василина Максимівна Суханова (нар. 25 листопада 1988), дочка Михайлової від першого шлюбу (1985—1991) з актором Максимом Олександровичем Сухановим. Актриса закінчила ВТУ ім. Щукіна, працює у театрі імені Вахтангова.

Свій день народження 25 грудня 2009 року Галкін відзначив одноденною поїздкою до Санкт-Петербурга зі своєю останньою подругою, 34-річною Анастасією Шипуліною, знайомою Катерини Башкатової та її чоловіка, актора Михайла Башкатова^{[джерело не вказане 930 днів]}.У 2009 році Галкін був засуджений на 1 рік та 2 місяці позбавлення волі умовно за звинуваченням у хуліганстві та опорі працівникам міліції. У ніч із 23 на 24 липня 2009 року, перебуваючи у нетверезому стані, Галкін затіяв стрілянину в одному з московських барів, а потім чинив опір міліціонерам під час затримання. Свою поведінку пояснив на суді нервовим зривом, втомою та проблемами у подружньому житті^[13].

• 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна — Гекльберрі Фінн
• 1983 — Цей негідник Сидоров — Альоша Сидоров
• 1984 — Вантаж без маркування — Вовчик
• 1985 — Жив відважний капітан — хлопчик-візник
• 1986 — Золотий ланцюг — Санді Пруель, юнга
• 1987 — На своїй землі — Артем Жуков
• 1987 — Син — Женька Дегтев
• 1988 — Абориген — Борька Хромов
• 1990 — Мордашка — Толік, робочий автосервісу
• 1990 — Яри — Тимоха Востряков
• 1990 — Смерть у кіно — Єгор Соколов
• 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині… — Ваня Брагін, молодший брат Василя
• 1992 — Гра — головна роль
• 1994 — Чорний клоун — Олексій Микитович / Альоша, його син
• 1997 — Принцеса на бобах — Владик, водій Пупкова
• 1999 — Ворошиловський стрілець — Олексій Подберезкин, старший лейтенант, дільничний міліціонер
• 1999 — Каменська-1 — Євген Шахновіч
• 2000 — Маросейка, 12 — Євген Калінкін
• 2000 — Ростов-тато — Василь Потапенко, м'ясник
• 2000—2001 — Далекобійники — Олександр Коровін (Сашок), водій-далекобійник
• 2001 — У серпні 44-го... — Євген Таманцев, старший лейтенант
• 2001 — Злодійка — Слава Макєєв
• 2001 — Ескіз на моніторі — Олег
• 2002 — Каменська-2 — Євген Шахновіч
• 2002 — По ту сторону вовків — Сергій Висік
• 2002 — Пригоди мага — Гоша Григор'єв, старший лейтенант
• 2002 — Світські хроніки — Антон Корягін, фотожурналіст
• 2002 — Слідство ведуть Знавці. Десять років по тому — Авдєєв
• 2002 — Спецназ — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант
• 2003 — Бомба для нареченої — Антон Корягін, фоторепортер
• 2003 — Небо і земля — Паша Сусак, кінолог
• 2003 — Спецназ 2 — Яків Урманов «Якут», старший лейтенант
• 2003 — Театральний блюз — Антон Корягін, фоторепортер
• 2003 — Ділянка — Віталій Ступін
• 2004 — 72 метри — Михайлов, старший мічман
• 2004 — Далекобійники 2 — Сашок, водій-далекобійник
• 2004 — Диверсант — Григорій Іванович Калтигін
• 2004 — Конвалія срібляста-2 — Малкін, любитель змій
• 2004 — Невістка — Антон
• 2005 — Загибель Імперії — Нікітін, начальник контррозвідки
• 2005 — Казароза — Микола Свечников, есперантист
• 2005 — Майстер і Маргарита — Іван Миколайович Бездомний, поет
• 2005 — Забійна сила-6 — Беспалов
• 2006 — Дикуни — Чорний
• 2006 — Спекотний листопад — Філін
• 2006 — Пороки та їхні прихильники — Володимир Петрович Архипов, програміст
• 2006 — Ти — це я — Андрій
• 2007 — Диверсант. Кінець війни — Григорій Іванович Калтигин, майор
• 2008 — Неідеальна жінка — Валерій
• 2008 — Я лечу — Олександр Миколайович Гордєєв, провідний хірург лікарні
• 2008 — Я не я — Віктор Запальцев
• 2009 — Брудна робота — Тимофій Тарасов
• 2009 — Котовський — Григорій Іванович Котовський
• 2009 — Лігво Змія — Володимир Драч
• 2009 — Кохання на сіні — Микола Євлашкін
• 2009 — Петрівка, 38. Команда Семенова — Андрій Семенов, майор міліції