Вільям Пенн
Вільям Пенн (англ. William Penn, 14 жовтня 1644, Лондон — 30 липня 1718, Беркшир) — ключова фігура в ранній історії англійських колоній в Америці, Пенн шанується в США як один з батьків-засновників держави і її першої столиці — Філадельфії («міста братської любові»). Бувши квакером-пацифістом і проповідником віротерпимості, він заснував як «притулок для вільнодумних європейців» колонію, яку назвали — Пенсільванія (Лісова країна Пенна (лат.)). Був одним з перших захисників демократії та свободи віросповідання. Особливо відзначають його участь в складанні мирного договору з корінними жителями Америки — плем'ям ленапів, що історично заселяли територію Пенсільванії.
| Вільям Пенн | |
|---|---|
| англ. William Penn | |
 | |
| Народився | 14 (24) жовтня 1644[1][2][…] Лондон, Королівство Англія[4] |
| Помер | 30 липня (10 серпня) 1718[1][2][…] (73 роки) Ruscombed, Вокінгем, Беркшир, Англія, Королівство Велика Британія ·інсульт |
| Поховання | Jordansd |
| Країна |  Королівство Англія |
| Діяльність | філософ, підприємець, богослов, політик, письменник, Colonial proprietor |
| Alma mater | Крайст Черч і Chigwell Schoold |
| Знання мов | англійська[1] |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Конфесія | квакерство |
| Батько | Вільям Гамільтон[5] |
| Мати | Margaret Jasperd[6][5] |
| Родичі | Abraham op den Graeffd, Derick op den Graeffd і Herman Isacks op den Graeffd |
| У шлюбі з | Gulielma Springett Pennd[5] і Hannah Callowhill Pennd[5] |
| Діти | Richard Pennd[5], John Pennd[5], Thomas Pennd[5], William Pennd[5], Margaretta Pennd[6][5] і Letitia Pennd |
| Нагороди | |
Життєпис
Походив зі шляхетського роду. Син Вільяма Пенна-старшого, адмірала англійського флоту. Навчався в Оксфордському університеті. На ньому вплинув квакерський проповідник Томас Лоу. 1662 року Пенна було виключено з університету за пуританські погляди. Згодом декілька разів потрапляв під арешт, перебував у Тауері. Наприкінці 1670 року перебирається до Лондону. Невдовзі увійшов до почту герцога Якова Йоркського, з яким Вільяма Пенна поєднували єдині погляди на встановлення сильної центральної королівської влади, припинення переслідування за релігійні погляди. У 1679—1681 роках, під час політичної «виключної» кризи, пов'язаною з проблемою спадкування трону Яковом Йоркським, що був католиком, виступив на боці останнього.
Згодом звернувся до колоніальних проєктів. У 1681 році король Карл II передав частину своїх американських земель Вільяму Пенну, таким чином було сплачено борг короля батькові Пенна. До складу земель, отриманих Пенном, входили сучасна Пенсільванія і Делавер. Пенн прибув до Америки в 1682 році і розмістився в Нью-Каслі.[7] Тоді ж відбулися перші загальні збори колоністів, які визнали нового власника. В цьому ж році Пенн вирушив вгору по річці Делавер і в 1683 році заснував Філадельфію. Однак не все було гладко. Правління квакера було небажаним для голландських, шведських і англійських поселенців, які займали землі нинішнього штату Делавер. Майже відразу ж почалася боротьба за незалежність цих територій, і в 1704 році вони досягли своєї мети, коли «три нижніх графства» Пенсільванії утворили нову напівавтономну колонію — Нижній Делавер зі столицею в Нью-Каслі.
З найперших років перебування в Америці Пенн виступав за об'єднання англійських колоній. Демократичні принципи, які він виклав у конституції Пенсільванії (Pennsylvania Frame of Government) послужили основою для конституції Сполучених Штатів. Бувши пацифістом, Пенн серйозно ставився до проблеми мирного врегулювання конфліктів. Він розробив перспективний проєкт для Сполучених Штатів Європи, в якому запропонував створення Європейської Асамблеї з депутатів, які могли б обговорювати та виносити рішення по різним суперечкам не вдаючись до насильства. Це дає право вважати його першим мислителем, який запропонував створення Європейського парламенту.[8]
Під час панування короля Якова II Стюарта захищав королівські прерогативи у суперечки з парламентарями. Деякий час листувався з римською курією, виступаючи за рівні права католиків та протестантів.
Творчість
Людина твердих релігійних переконань, Пенн написав безліч творів, у яких він закликав вірян приєднатися до духу першохристиянства. Його книга «Без хреста немає корони» (1669), яку він написав, перебуваючи в тюрмі, стала класикою християнської літератури.[9]