Хохлюк Віктор Миколайович

Народився 21 березня 1971 року в м. Ровеньки (нині Луганська область, Україна, тоді Ворошиловградська область, УРСР, СРСР) у сім'ї гірника. Батько — Хохлюк Микола Олександрович 1939 року народження, помер у лютому 1982 року, мати — Хохлюк Раїса Йосипівна 1937 року народження. Серед родичів — російський математик Віталій Іванович Хохлюк.^[3]

З ранніх років захопився футболом. Неодноразово виступав у популярних за часів СРСР, юнацьких змаганнях «Шкіряний м'яч». З юнацькою ровеньківською командою «Бригантина», двічі ставав переможцем міських та учасником обласних змагань. Займався футболом у місцевій ДЮСШ.

Освіта: вища — економічна.

Активний учасник МВС ЛНР^[4]. Начальник управління масових комунікацій т. зв. «Міністерства зв'язку і масових комунікацій ЛНР».^[5] У досьє Центра «Миротворець» про нього зазначено: «Пособник бойовиків. Активний учасник МВС ЛНР. Позивний: Хохлюк»^[6].

Кореспондент всеукраїнського часопису «Український футбол». Блогер на сайті «Терикон».

Історією та статистикою футболу займається з 1983 року. Своїми заочними вчителями вважає таких відомих статистиків футболу, як: Олексій Бабешко з Донецька, Василь Гнатюк з Кривого Рогу, Костянтин Єсенін з Москви та Микола Жигулін з Кривого Рогу^[7]. При вивченні даних про футбол, перевагу надає всім матеріалам, що стосуються українського футболу.

З листопада 2009 року активно зайнявся створенням символічних Клубів видатних українських футболістів. Основне нововведення в цих Клубах, статистика виступів українських футболістів в закордонних чемпіонатах та розіграшах тамтешніх кубків.

Опублікував більше тисячі авторських статистичних статей та інтерв'ю з футболістами команд УПЛ, першої та другої ліг України. Однією з своїх інтерв'ю-знахідок, вважає розмову з відомим футболістом Віталієм Парахневичем про екзотичний Південно-корейський чемпіонат з футболу, де як відомо Парахневич досяг всіляких футбольних титулів. Але все ж таки, найкращим своїм інтерв'ю вважає, розмову з воротарем — ветераном українських чемпіонатів — Ігорем Шуховцевим^[8].

Автор символічних клубів видатних українських футболістів: бомбардирів — Клубу Олега Блохіна та Клубу для іноземних бомбардирів в чемпіонаті України імені Максима Шацьких, Клубу воротарів імені Євгена Рудакова.

На інформаційному агентстві Sport.ua започаткував рубрику «Українці за кордоном» [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]^[9][10], присвячену виступам українських футболістів в закордонних чемпіонатах.

З колишнім гравцем збірної України з футболу Євгеном Левченко реалізовують соціальний проект щодо підтримки дітей. В травні 2012 року завдяки фінансуванню Левченка, побачила світ книга «Голеадори» [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.], кошти від продажу якої підуть на розвиток дитячого будинку в місті Костянтинівка Донецької області.

Його статті та інтерв'ю з футболістами і тренерами друкували у виданнях: «Таврія-спорт», «Український футбол», «Футбольний огляд», «Футбол + спортивні новини» та на багатьох сайтах про футбол.

Під час європейського чемпіонату з футболу що проходив в Україні та Польщі, працював з експертами. Серед них були відомі вітчизняні футболісти та тренери: Юрій Дегтерьов, Юрій Дмитрулін, Ігор Гамула, Олександр Головко, Сергій Кандауров, Євген Левченко, Віктор Леоненко, Василь Рац та інші.

• «Бомбардири України» Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)
• «Голеадори» Луганськ. 2012 рік. ISBN 978-966-158-934-5 (рос.)

• «Підсумки XIV чемпіонату України по футболу серед команд вищої ліги».— Запоріжжя, 2005 рік. (рос.)
• «Легіонери в Україні».— Запоріжжя, 2006 рік. (рос.)
• Футбольний клуб «Горняк» ДП «Ровенькиантрацит» (Ровеньки).— Ровеньки, 2011 рік. (рос.)
• «Клуб українських бомбардирів імені Олега Блохіна».— Луганськ, 2011 рік. ISBN 978-966-158-931-4 (рос.)
• «Воротарі».— Луганськ, 2012 рік. ISBN 978-966-158-934-3 (рос.)

• На сайті Українського Національного інформаційного агентства^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• На сайті Sport.ua [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• На сайті KarpatNews [Архівовано 11 липня 2011 у Wayback Machine.]
• На сайті ua-reporter [Архівовано 22 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• На сайті cxid.info^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (рос.)
• На сайті cxid.info^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (рос.)
• На сайті FANAT.ua [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

• Відзнака АСЖУ — «Найкраща спортивна книга року»^[11]: 2012.
• Відзнака АСЖУ — «Золоті пера і голоси АСЖУ»^[12]: 2013.