Воронін Андрій Вікторович

Андрій Воронін народився 21 липня 1979 року в Одесі.

У 1994 році 15-річний одесит, вихованець юнацької команди «Чорноморця», привернув до себе увагу закордонних тренерів (Андрій і його команда вдало виступили на турнірі в Австрії) і його запросили до Німеччини — у відому команду «Боруссію» (Менхенгладбах).

До 20 років Воронін продовжував перебувати в Менхенгладбасі. Він дебютував у німецькій Бундеслізі проти «Баварії» в 1997 у віці 18 років. Але молодому нападникові було важко потрапити до основи такого сильного колективу, який виступав у першій (найвищій) Бундеслізі. Зігравши всього 7 матчів і забивши 1 гол у вищому дивізіоні, він погодився на перехід до «Майнца» з другої Бундесліги, де отримав місце у стартовому складі і можливість здобувати ігровий досвід.

Андрій Воронін став одним із найкращих форвардів другої Бундесліги, а потім уже перебрався і до першої — до «Кельна».

За результатами сезону 2003—2004 років «Кельн» понизився у статусі, однак Воронін отримав змогу залишитися у вищому дивізіоні — ним зацікавився леверкузенський «Байєр». Керівництво клубу було вражене його грою в Кельні, особливо нічиєю 2:2 проти них, коли Воронін забив один гол і створив небезпечний момент, внаслідок якого забили другий м'яч. Після тієї гри «Експрес» назвав його «єдиним дійсно хорошим футболістом у Кельні», а «Bild» писав: «Один тільки нападник „Кельна“, (Воронін) був більш небезпечний, ніж уся зоряна атака „Байєра“ (Шнайдер, Понте, Невіль і Бербатов)».

Після успішних виступів за «Баєр» (забив 37 голів), а також на міжнародному рівні (участь у ЧС-2006 в Німеччині, де Україна дійшла до чвертьфіналу), контракт Вороніна закінчувалася наприкінці сезону 2006-07, і він повідомив, що не збирається його продовжувати. За гравця почалася боротьба клубів із Франції, Іспанії, Італії та Шотландії.

26 лютого 2007 «Ліверпуль» оголосив про підписання контракту з Вороніним на правах вільного агента і що він приєднається до команди протягом літа. Андрія представили як гравця «Ліверпуля» 6 липня 2007 після підписання чотирирічного контракту. 11 серпня 2007 він дебютував у прем'єр-лізі, вийшовши на заміну на 78-й хвилині матчу проти Астон Вілли. Через кілька днів, 15 серпня 2007 року, Андрій забив свій перший гол за «Ліверпуль» у відбірковому матчі Ліги чемпіонів проти «Тулузи». А 25 серпня 2007 прийшов перший успіх у Прем'єр-лізі — у грі із «Сандерлендом» на 87-й хвилині. Далі справи в українського нападника пішли не найкраще. 25 січня 2008 він пошкодив ногу на тренуванні і переніс операцію. Через невелику кількість виступів з'явилися чутки, що Рафа Бенітес збирається продати українського форварда. Однак вони не підтвердилися: Воронін зіграв декілька літніх товариських матчів і забив 3 голи. Перший матч у сезоні 2009/10 він провів у кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Ліона». Виступ не вдався, Андрій утратив багато моментів, і в підсумку його замінили.

В останній день трансферного вікна міжсезоння 2008 року Андрія Вороніна відали в оренду до берлінського клубу «Герта» на один сезон. Забив два голи в матчі з «Баварією» 14 лютого (2-1), і зробив хет-трик у матчі з «Енергі». 11 квітня 2009, після фолу проти Леона Андреасена з «Ганновера 96», Андрій покинув поле, отримавши ювілейну 1000-у червону картку в історії Бундесліги.

8 січня 2010 було оголошено, що «Ліверпуль» отримав 4 млн фунтів стерлінгів від московського «Динамо». Два дні пізніше Воронін офіційно підписав контракт з москвичами.

31 липня 2012 «Фортуна» Дюссельдорф оголосила, що підписала Вороніна на один рік на правах оренди.

Під час перебування в Майнці, Воронін отримав виклик до збірної України до 21 року. В березні 2002 року, у віці 22 років він дебютував в товариському матчі проти збірної Румунії (4-1). Не дивлячись на непогану гру, він був виключений з команди, яку на той час очолював Леонід Буряк. Але в 2002 році він був викликаний до збірної знову, і забив свій перший гол у ворота збірної Греції у відбірковому матчі Євро 2004. Також забивав збірній Іспанії (2-2) в березні 2003 року. Разом зі збірною дійшов до чвертьфіналу ЧС-2006, де в підсумку Україна програла майбутнім чемпіонам — Італії. 15 серпня 2012 року, у матчі проти збірної Чехії у Львові, Андрій Воронін припинив свої виступи у збірній.

У жовтні 2016 року, після проходження курсів у ФФУ, Андрій Воронін отримав диплом тренера.

З 14 жовтня 2020 року до 1 березня 2022 року працював асистентом головного тренера російського клубу «Динамо» (Москва).

Андрій одружений з одеситкою Юлією. Подружжя має сина Андрія (2007) та доньку Соню (2008). 5 березня 2015 року родина поповнилася — народився син Даніель. Від першого шлюбу Андрій має доньку Машу.

Із 16-літнього віку жив у Німеччині. Після поразки України від Литви в листопаді 2007 року, на звернення до нього журналіста українською мовою сказав:

«Ти можеш до мене звертатись російською мовою?» (рос. Ты можешь ко мне обращаться на русском языке?). Коли журналіст сказав, що звертається до нього державною мовою, і футболіст повинен поважати її, Воронін повідомив: «Навіщо мені потрібна ваша українська, я в Одесі народився і ніхто там української навіть не чув» («Зачем мне нужен ваш украинский, я в Одессе родился и никто там украинского даже не слышал…»)^[1]

• Фіналіст Кубка Росії: 2011/12

• Найкращий гравець турніру на призи Стефана Решка (Ужгород): 1994^[2]

• Віктор Хохлюк: «Голеадори» стор. 88. Луганськ. 2012 рік. ISBN 978-966-158-934-5 (рос.)

• Профайл гравця на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Профайл гравця на «Fussballdaten» [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] (нім.)
• Дані на сторінці «Ліверпуля» [Архівовано 14 липня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Інформація про гравця на сайті legioner.kulichki.com (рос.) [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Ігри за збірну України (ukrsoccerhistory.com) [Архівовано 23 листопада 2006 у Wayback Machine.]
• Статистика виступів за збірну на сайті «Футбольная Украина» [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ювілей Андрія Вороніна [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті «National Football Teams» [Архівовано 14 листопада 2007 у Wayback Machine.] (англ.)