Воронезька губернія
Воронізька губернія — адміністративна одиниця Російської імперії. Губернський центр — місто Воронеж. Значну частку населення губернії становили українці.
| Воронезька губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 25 квітня 1725 |
|---|---|
 | |
| Офіційна назва | рос. Воронежская губерния |
| Країна |  Російська імперія, Російська республіка, .svg){kind=small} Російська СФРР і .svg){kind=small} СРСР |
| Столиця | Воронеж |
| Адміністративна одиниця | Російська імперія Російська республіка Російська СФРР РСФРР Московська область[d][1][2] Російська СФРР |
| Кількість населення | 3 308 023 осіб[3][4] |
| Замінений на | Центрально-Чорноземна область |
| На заміну | Азовська губернія і Воронізьке намісництво |
| Час/дата припинення існування | 14 травня 1928 |
.svg) | |
 | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 | |
 Воронезька губернія у Вікісховищі | |
39°13′00″ сх. д. / 51.6667000000277738536° пн. ш. 39.216700000027778117° сх. д.
Історія
Воронізька губернія (1725—1775)
Утворена у 1708 році як Азовська губернія, що була перейменована на Воронізьку губернію в 1725 році.
До складу губернії входило 5 провінцій:
- Бахмутська
- Воронізька
- Єлецька
- Тамбовська
- Шацька
У 1765 році з південної частини Бєлгородської та Воронізької губерній було сформовано нову Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові; Бахмутську провінцію було розділено між Слобідсько-українською й Новоросійською губерніями, зі збереженням Бахмутської провінції у складі Новоросійської губернії.
У 1779 році, за адміністративної реформи Катерини ІІ, Воронізька губернія поділена на Воронізьке й Тамбовське намісництва. У 1793 році Азовська губернія разом із Новоросійською губернією ввійшла до Катеринославського намісництва.
Воронізька губернія (1796—1928)
У 1796 році за адміністративною реформою Павла І відроджена з Воронізького намісництва Воронізька губернія, що проіснувала до 1928 року.
Повіти
Населення
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1766 | 832 700[5] |
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку Воронізької губернії українців було 35,16 %, росіян — 64,35 %, інших національностей — 0,49 %; значна частка українців була серед чоловіків призовного віку Острогозького (90 %), Богучарського (73 %), Бірюцького (63 %), Валуського (43 %), Павлівського (39 %), Новохоперського (17 %), Бобровського (17 %) та Коротоякського (12 %) повітів[6].
Населення Воронізької губернії згідно з переписом 1897 року
Частка українськомовного населення в повітах Воронізької губернії за даними перепису населення 1897 року
Губернатори
- Ізмайлов Петро Васильович (лютий 1721 — березень 1725 рр.)
- Чернишов Григорій Петрович (березень 1725 — серпень 1726 рр.)
- вакансія
- Лихарев Іван Михайлович (грудень 1726 — вересень 1727 рр.)
- Ізмайлов Іван Петрович (11 вересня 1727 — 14 березня 1728 рр.)
- вакансія
- Мякінін Олексій Антонович (3 грудня 1734 — 25 серпня 1735 рр.)
- вакансія
- Урусов Григорій Олексійович (2 березня 1740 — 17 вересня 1741 рр.)
- Гур'єв Василь Михайлович (9 жовтня 1741 — березень 1744 рр.)
- вакансія
- Пушкін Олексій Михайлович (5 серпня 1747 — 23 серпня 1760 рр.)
- вакансія
- Жилін Федір Якович (18 липня 1761 — 27 березня 1763 рр.)
- Лачинов Олександр Петрович (7 квітня 1764 — квітень 1766 рр.)
- Маслов Олексій Михайлович (квітень 1766 — 25 лютого 1773 рр.)
- Шетнев Микола Лаврентійович (19 березня 1773 — липень 1775 рр.)[7]
Примітки
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воронезька губернія- «Адрес-календар Воронізької губернії на 1917 рік», Воронеж, 1916 [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |