Войцех Вайс
Войцех Вайс (пол. Wojciech Weiss; 4 травня 1875, Леорда — 7 грудня 1950, Краків) — польський художник.
| Войцех Вайс | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 4 травня 1875[1][2][…] Леорда, Ботошань, Румунія | |||
| Смерть | 7 грудня 1950 (75 років) або 2 грудня 1950[1][2] (75 років) | |||
| Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка[1] | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Краківська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, викладач університету, графік | |||
| Напрямок | експресіонізм і символізм[4] | |||
| Роки творчості | 1895[5] — 1950[5] | |||
| Відомі учні | Сташевський Броніслав Гершович | |||
| У шлюбі з | Ірена Вейс | |||
| Роботи в колекції | Національний музей у Варшаві, Національний музей у Кракові, Королівський замок на Вавелі і Національний музей | |||
| Нагороди |    | |||
 Войцех Вайс у Вікісховищі | ||||
Біографія
Навчався в Школі образотворчих мистецтв у Кракові, згодом у Парижі, Римі та Флоренції. З 1907 року — професор і ректор Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Малював серед іншого краєвиди околиць Стрижіва, Плашува та Кальварії Зебжидовської (місцевість, де жив), портрети, ню. На його живопис вплинули твори Мунка і Мальчевського, а також, особливо в молодості, під впливом філософських поглядів Станіслава Пшибишевського. Він був художником, якого за життя цінували, визнавали, виставлявся в Польщі та за кордоном.
Його пристрастю була фотографія. Сімейна колекція включає сотні фотографій початку XX століття[6].
Похований у родинній гробниці на парафіяльному цвинтарі в Зебжидовіце.
Вибрані твори
- «Одіссей під землею в Аїді» (1895, полотно, олія, 66×96 см, Літературний музей імені Адама Міцкевича у Варшаві).
- «Студент» (1897, полотно, олія, 96×64 см, королівський замок Вавель).
- «Ескіз до автопортрета з яблуком» (1897, папір, акварель, 31,7×45 см, Літературний музей імені Адама Міцкевича у Варшаві).
- «Весна» (1898, полотно, олія, 96,5×65,5см, Національний музей у Варшаві).
- «Засмучені» (1898, полотно, олія, 70,5×50 см, Національний музей у Познані).
- «Меланхолік (Totenmesse)» (1898, полотно, олія, 128×65,5 см, Національний музей у Кракові).
- «Танок» (1899, полотно, олія, 65×97 см, Колекція родини художника).
- «Портрет Даґни Юель Пшибишевської» (1899, папір, пастель, 49,5×60 см, Літературний музей імені Адама Міцкевича у Варшаві).
- «Володіння» (1899–1900, полотно, олія, 100×185 см, Літературний музей імені Адама Міцкевича у Варшаві).
- «Поцілунок у траві» (близько 1900, полотно, олія, 45×74 см, Національний музей у Познані).
- «Автопортрет з масками» (1900, полотно, олія, 91×73 см, Національний музей у Кракові).
- «Сяючий захід» (близько 1902, полотно, олія, 60,5×81 см, Національний музей у Познані).
- «Альтанка» (1903, полотно, олія, 96,5×146,5 см, Національний музей у Кракові).
- «Демон (В кафе)» (1904, полотно, олія. 66,5×96 см, Національний музей у Кракові).
- «Переляки» (1905, полотно, олія, 95×145 см, Національний музей у Кракові (депозит)).
- «Модель» (близько 1911, полотно, олія, 80×62 см, Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького).
- «Художник і модель» (1911, полотно, олія, 151×80 см, Окружний музей у Торуні).
- «Дружина художника в саду» (1916, п.о., 80×63 см, Національний музей у Варшаві).
- «Венера» (1916, полотно, олія, 79×101 см, Національний музей у Варшаві).
- «Вид з вікна» (1927—1939, полотно, олія, 44×30 см, Національний музей у Вроцлаві).
- «Краєвид з Кальварії Зебжидовської» (1936, полотно, 46×65 см, Національний музей у Варшаві).
- «Портрет моделі Ядзьки» (1947, полотно, олія, 78×78 см, Національний музей у Гданську).
- «Маніфест» (1950, полотно, олія, 190×136 см, Національний музей у Варшаві).
.jpg){kind=link}
Нагороди та відзнаки
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі[7].
- Золотий академічний лавр (07.11.1936) «за видатний внесок у польське мистецтво загалом»[8].
- Орден Залізної Корони (Австро-Угорщина, 1914).
- Орден «За заслуги Святого Михайла» (Королівство Баварія).
- Командор ордена Трьох зірок (Латвія, 1936).
- державна мистецька премія міністра духовних справ і народної просвіти за 1937 рік[9].
Вшанування пам'яті
Після смерті митця його дружина Ірена Вайсова (псевдонім «Анері») та його син Станіслав доклали зусиль для створення музею Войцеха Вайса у Кракові або відокремлення його постійної експозиції у Національному музеї. Однак це не було реалізовано. У 2006 році його онуки заснували музейну фундація Войцеха Вайса[6].
Примітки
Джерела
- Wiesław Juszczak Młody Weiss. — Warszawa: PWN, 1979. — 196 s. — ISBN 83-01-00034-1. (пол.)
- Jacek Friedrich, Agnieszka Friedrich Żydowskie tematy Wojciecha Weissa. Katalog wystawy. — Kraków: Muzeum Historyczne Miasta Krakowa, 1999. (пол.)
- Łukasz Kossowski Wojciech Weiss (1875–1950). — Warszawa: Edipresse Polska, 2006. — ISBN 978-83-7477-061-3. — (seria: «Ludzie, czasy, dzieła») (пол.)
- Łukasz Kossowski Wojciech Weiss. — Kraków: Wydawnictwo Kluszczyński, 2002. — 128 s. — ISBN 83-88080-77-6. (пол.)
- Renata Weiss Akordy światła i koloru. Wojciech Weiss i Aneri. — Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007. — ISBN 978-83-923943-9-6. (пол.)
- Wojciech Weiss laureatem państwowej nagrody plastycznej. Biogram // Gazeta Lwowska. — nr 67. — 24 marca 1937. — S. 3. (пол.)
- Ten krakowski Japończyk: Inspiracje sztuką Japonii w tówrczości Wojciecha Weissa. That Krakow Japonist: Japanese art inspirations in the work of Wojciech Weiss / red. nauk. Anna Król. — Kraków: Muzeum Sztuki i Techniki Japońskiej «Manggha», 2008. (пол.)(англ.)
Посилання
- Fundacja Muzeum Wojciecha Weissa. wojciechweiss.pl (пол.). Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 18 березня 2023.
- Wojciech Weiss na wystawie Towarzystwa Zachęty Sztuk Pięknych, 1925. polskidomaukcyjny.com.pl (пол.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 18 березня 2023.
- Wojciech Weiss na wystawie Towarzystwa Zachęty Sztuk Pięknych, 1937. polskidomaukcyjny.com.pl (пол.). Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 18 березня 2023.