Винищувач четвертого покоління
Винищувач четвертого покоління — так класифікуються бойові винищувачі, що були створені з кінця 1970-х і експлуатуються у більшості розвинених країн світу станом на 2010-і роки.
Для винищувачів такого типу характерне поєднання високошвидкісних бойових характеристик з багатофункціональністю. Так, деякі з них мали можливість нести навіть тактичні ядерні боєприпаси. Ґрунтовно в концепціях винищувачів цього покоління технології малопомітності не використовували.
Відмінні особливості покоління
- Поліпшені маневрові характеристики (нестійка аеродинамічна схема).
- Двоконтурні турбореактивні (турбовентиляторні) двигуни зі зниженою витратою палива.
Найвідоміші з літаків четвертого покоління:
Покоління 4,5
Так заведено називати літаки 4 покоління, модернізація або подальший розвиток яких наближає їх характеристики та ефективність до винищувачів п'ятого покоління, або які задовольняють більшості, за винятком малопомітності, вимог до винищувачів п'ятого покоління:
- Росія
- США
- Інші країни
Для цих літаків характерні:
- Висока маневреність або надманевреність
- Радари з фазованою антенною решіткою, пасивною або активною
- Знижена вартість експлуатації
- Багатофункціональність
- Скляна кабіна
- Знижена ЕПР завдяки використанню радіопоглинаючих матеріалів і покриттів
- Можливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу (лише Су-35С, Rafale, Eurofighter Typhoon з мінімальним числом зовнішніх підвісок)
 | Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |