Виборнов Юрій Вікторович

Закінчив Московський державний педагогічний інститут іноземних мов імені Моріса Тореза (нині — Московський державний лінгвістичний університет)^[1].

На телебаченні працював з 1974 року. З 1984 по 1991 рік він був власним кореспондентом радянського Центрального телебачення в Італії^[2]. У 1987 році взяв в Неаполі ексклюзивне інтерв'ю у Дієго Армандо Марадони, що було рідкістю для того часу^[3]. По центральному ТБ була показана лише мала частина розмови — весь матеріал увійшов у книгу «Марадона, Марадона…» із серії «Зірки зарубіжного спорту», яку Виборнов написав в парі з Ігорем Горанським^[4]. Коментував чемпіонат світу з футболу 1990 року в Італії^[5]. Відрізнявся іронічною, живою, нештампованою мовою — дуже незвичайною для преси тих років^[6].

У 1990-ті роки працював власним кореспондентом ОРТ в Австрії^[7]. На самому початку 2000-х років Виборнов працював політичним оглядачем і міжнародним роз'їзним кореспондентом ОРТ^[8], а з 2002 по 2005 рік був кореспондентом «Першого каналу» в Ізраїлі^[9]. Був у числі журналістів телеканалу, які висвітлювали перебіг Іракської війни в березні 2003 року, робив репортажі з Ізраїлю^[10]. Останній раз він з'явився в ефірі на каналі як кореспондент в 2005 році. Робив репортажі для телевізійних передач «Міжнародна панорама», «Новини», «Времена»^[11] і «Час»^[12].

В останні роки життя працював редактором-консультантом програми «Час»^[13], був задіяний в окремих проектах на телеканалі «Росія»^[14]. Останній проект Виборнова на телебаченні вийшов у 2013 році на КХЛ-ТБ — це був цикл передач «Територія КХЛ. Країни»^[15]. Він був присвячений історії хокею в країнах Континентальної хокейної ліги^[16].

Помер 29 березня 2017 року після тривалої важкої хвороби. Прощання з ним відбулося 1 квітня^[17]. Похований на Троєкуровському кладовищі^[18].

Був уболівальником футбольного клубу «Динамо» (Москва)^[19]. Був одружений. Дружина — філолог Олена Смирнова, син — відомий спортивний коментатор Костянтин Виборнов (нар. 1973)^[20].