Вернакалант
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Вернакалант (англ. Vernakalant — синтетичний антиаритмічний препарат, що належить до підкласу ІІІ антиаритмічних препаратів[1], і має деякі властивості антиаритічних препаратів І класу.[2] Вернакалант застосовується переважно парентерально (внутрішньовенно), розроблена також форма для перорального застосування.[1][3] Вернакалант розроблений канадською компанією «Cardiome Pharma» у співробітництві з компанією «Astellas Pharma»[4] Препарат початково був схвалений у США рішенням експертного комітету FDA по серцево-судинних та ниркових лікарських препаратах 11 грудня 2007 року[4][5], щоправда, пізніше, у серпні 2008 року FDA відкликало остаточне рішення про схвалення вернакаланту[6] у зв'язку із непоясненими на той час випадками артеріальної гіпотензії і одиничним випадком кардіогенного шоку при застосуванні препарату, а також можливістю застосування препарату в хворих із серцевою недостатністю і гострим коронарним синдромом[7][8], і натепер не зареєстрований у США. У квітні 2009 року права на подальший маркетинг та розробку як пероральної, так і парентеральної форми препарату, отримала фірма «Merck»[6], за що вона сплатила «Cardiome Pharma» 30 мільйонів доларів США у вигляді кількох проміжних платежів.[9] 1 вересня 2010 року вернакалант схвалений Європейським агентством з лікарських засобів, і допущений для застосування на території Європейського Союзу під торговельною маркою «Брінавесс».[9][10] У 2012 році компанія «Merck» спочатку відмовилась продовжувати розробку пероральної форми вернакаланту, чим спричинила значне падіння акцій компанії «Cardiome Pharma» і звільнення 85 % штату її працівників, а пізніше повернула усі права на вернакалант канадській компанії «Cardiome Pharma», нове керівництво якої запевнило про продовження подальшого просування препарату на світовий ринок та продовження розробки пероральної форми вернакаланту.[3]
 | |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| (3R)-1-{(1R,2R)-2-[2-(3,4-dimethoxyphenyl) ethoxy]cyclohexyl}pyrrolidin-3-ol | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C20H31NO4 |
| Мол. маса | 349,464 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 100% (в/в) |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 3-5,5 год. |
| Виділення | нирковий |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | ? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | в/в, перорально |
Фармакологічні властивості
Вернакалант — синтетичний антиаритмічний препарат ІІІ класу. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ультрашвидких калієвих каналів, у меншому ступені препарат інгібує також швидкі, повільні та короткочасні калієві канали.[1][8] Вернакалант також інгібує передсердні натрієві канали[1][11], що зближує його із антиаритмічними препаратами І класу.[2] Вернакалант подовжує тривалість ефективного рефрактерного періоду в передсердях та сповільнює проведення імпульсів у провідній системі серця. Вернакалант із високою долею селективності інгібує передсердні канали, але при дослідженнях препарату встановлено, що він також впливає на калієві hERG-канали та натрієві канали, які знаходяться у шлуночках.[2][11] Цей механізм дії препарату забезпечує ефективне відновлення синусового ритму при внутрішньовенному введенні препарату у випадку вперше виниклої фібриляції передсердь із невеликою частотою побічних ефектів та більшою ефективністю у порівнянні з ібутилідом та аміодароном.[7][8][12] У частині рекомендацій по веденню пацієнтів з уперше виниклою фібриляцією передсердь вернакалант розлядається як альтернативний препарат у відношенні до інших антиаритмічних засобів (зокрема флекаїніду, пропафенону та ібутиліду) при фармакологічній кардіоверсії нещодавно виниклої фібриляції передсердь без ознак структурних змін міокарду або при проявах лише мінімальних змін.[13] При застосуванні вернакаланту рідко спостерігається проаритмічний ефект[14], що може бути пов'язаним із блокуванням унаслідок застосування препарату пізніх натрієвих каналів[2], хоча згідно думки деяких дослідників, блокування калієвих hERG-каналів теоретично може призвести до подовження інтервалу QT, що може спричиними виникнення шлуночкової тахікардії.[11] Щоправда, вернакалант неефективний при персистуючій фібриляції передсердь тривалістю більш ніж 7 днів.[1] Пероральна форма вернакаланту проходить клінічні дослідження[15][16], у дослідженнях підтверджена ефективність пероральної форми для профілактики рецидиву фібриляції передсердь.[1]
Фармакокінетика
Вернакалант швидко всмоктується після внутрішньовенної ін'єкції, максимальна концентрація препарату в крові досягається вже до кінця введення препарату — за 10 хвилин після початку ін'єкції. Препарат швидко розподіляється в організмі, у помірній кількості зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується вернакалант у печінці за участю ферменту CYP2D6. Виводиться препарат із організму із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення препарату становить у середньому 3 години у пацієнтів із швидким метаболізмом CYP2D6 та 5,5 годин у пацієнтів із повільним метаболізмом CYP2D6, може спостерігатися незначне подовження цього часу в пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.[2]
Показання до застосування
Вернакалант застосовується для відновлення синусового ритму у хворих із приступами фібриляції передсердь при тривалості фібриляції передсердь не більше 7 діб (у тому числі у пацієнтів із перенесеною операцією на серці при тривалості фібриляції передсердь не більше 3 діб)[2][9], а також для утримання синусового ритму при успішному відновленні синусового ритму.[1]
При застосуванні вернакаланту побічні ефекти спостерігаються відносно рідко, у клінічних дослідженнях найчастіше спостерігались нудота, порушення смаку, кашель, чхання.[8] Згідно інформації виробника, при застосуванні препарату можливі також інші побічні ефекти[2]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — часто (1—10 %) свербіж шкіри, гіпергідроз.
- З боку травної системи — часто (1—10 %) блювання, парестезії в ротовій порожнині; нечасто (0,1—1 %) гіпестезії в ротовій порожнині, сухість у роті, діарея, часті позиви до дефекації.
- З боку нервової системи — часто (1—10 %) головокружіння, гіпестезії, парестезії; нечасто (0,1—1 %) відчуття припікання, паросмія, сонливість, непритомність, порушення зору, сльозотеча.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10 %) брадикардія, тріпотіння передсердь; нечасто (0,1—1 %) синусова блокада, AV-блокада, блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія; подовження комплексу QRS на ЕКГ, подовження інтервалу QT на ЕКГ, біль в грудній клітці, діастолічна гіпертензія, кардіогенний шок.
- З боку дихальної системи — нечасто (0,1—1 %) відчуття закладеності у носі, ринорея, утруднення дихання, відчуття задухи, першіння у горлі.
- Інші побічні ефекти — нечасто біль у кінцівках, відчуття жару, біль у місці введення препарату, підвищена втомлюваність.
Протипокази
Вернакалант протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, важкому аортальному стенозі, артеріальній гіпотензії, серцевій недостатності III і IV класса по NYHA, подовженні інтервалу QT, важкій брадикардії, порушеннях синусового вузла або блокадах ІІ або ІІІ ступеня за відсутності штучного водія ритму, застосування антиаритмічних препаратів І та ІІІ класу за 4 години до застосування вернакаланту та менш ніж 4 години після його застосування, при гострому коронарному синдромі. Не рекомендується застосування препарату при вагітності, годуванні грудьми, та у віці менш ніж 18 років.[2]
Форми випуску
Вернакалант випускається у вигляді флаконів по 25 мл 2 % розчину для парентерального застосування[2]; та таблеток по 0,15; 0,3 та 0,5 г.[1] На 1 липня 2016 року в Україні не зареєстрований.[17]