Великі купальниці (картина Ренуара)

На передньому плані зображені три оголених жінки: дві — на березі, а третя стоїть у воді і, вочевидь, має намір їх оббризкати. Фігури жінок виписані дуже чітко і реалістично, що було характерним стилем для цього періоду творчості Ренуара, який отримав назву «сухого» або «енгровського» періоду (за іменем художника Домініка Енгра)^[1].

У 1880-х роках Ренуар намагався вивести своє мистецтво за межі імпресіонізму і шукав спосіб об'єднати сучасне мистецтво з класичними традиціями французького живопису, котрі для нього уособлювали такі великі майстри живопису і скульптури, як Жан Гужон, Франсуа Жирардон і Ніколя Пуссен. Результатом цих пошуків стала картина «Великі купальниці». Ренуар працював над нею близько трьох років, зробивши в процесі роботи велику кількість начерків та ескізів, що включають принаймні дві повномасштабні багатофігурні версії. Після «Великих купальниць» жодній картині він не присвятив настільки багато часу та сил^[2].

Дві основні моделі, що позували для картини: блондинка у центрі  — Аліна Шаріго^[en], улюблена натурниця і майбутня дружина Ренуара, і брюнетка ліворуч — Сюзанна Валадон, згодом відома художниця і мати Моріса Утрілло^[1].

Картина перебуває в колекції Музею мистецтв Філадельфії (штат Пенсільванія, США), куди була передана у 1963 році у складі колекції родини Тайсонів (The Mr. and Mrs. Carroll S. Tyson, Jr. Collection)^[2].