Велика Рача

Розташоване на берегах річки Глухівка, притоки Тетерева, за 9 км північно-східніше від Радомишля та за 20 км від залізничної станції Ірша^[1].

В середині 19 століття нараховувалося 450 мешканців^[2], у другій половині 19 століття — 672 мешканці^[3].

Станом на 1885 рік в селі мешкало 552 особи, налічувалося 87 дворових господарств^[4].

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 946 осіб, з них чоловіків — 460 та 486 жінок, дворів — 166^[5], або 702 мешканці та 145 дворів^[6].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 944 особи, з них: православних — 910, чоловіків — 457, жінок — 487^[7].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 098 осіб, дворів — 427^[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 925 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 826 осіб^[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Перша писемна згадка про село датується 1758 роком^[1]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, як село, що належало до радомишльського ключа. Сплачувало 4 злотих і 21 грош до замку та 18 злотих і 24 гроші до скарбу^[10].

В середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії, на струмку Глухівка, входило до православної парафії у Чудині (1 верста). Належало до межиріцького маєтку^[2].

У другій половині 19 століття — сільце Чудинської волості Радомисльського повіту, на річці Глухівка, лівій притоці Тетерева, за 2 версти північно-західніше Чудина. В документах зустрічається назва Рачин (пол. Raczyn). В селі була гуральня. Селянам належало 1 296 десятин землі, за яку сплачували 1 053 руб. 81 коп. викупу щороку. Межиріцька власність Злотницьких, раніше належало до радомишльського (поліського) ключа маєтків київських уніатських митрополитів^[3].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке сільце Вишевицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. Були заїзд, винокурня^[4].

Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Вишевицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станції — 15 верст, до волосного центру, с. Вишевичі, де розміщувалася також поштова земська станція — 3 версти, до найближчої залізничної станції Фастів — 85 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. Землі — 1 557 десятин, з них поміщикам належало 571 десятина, селянам — 986 десятин. Село належало А. І. Злотницькому, господарство вів управитель В. Обух-Вощатинський, застосовував трипільну сівозміну, як і селяни. В селі були школа грамоти, поміщицький водяний млин, запасна комора хліба. Пожежна частина складалася з 4 бочок та 4 багрів^[5][6].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Великорачанської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Радомишльського району Малинської округи, адміністративний центр ради^[11].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 315 селян, 119 з них загинули, 150 нагороджені орденами й медалями. На їх честь у 1956, 1961 та 1965 роках споруджено пам'ятники.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 936 га земель, з них 2 689 га — рілля. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, льону, картоплі, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. У 1972 році запущено цегельний завод. 29 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, зокрема голову колгоспу Д. Ф. Петрова — двома орденами Леніна та орденом Жовтневої Революції, колишню ланкову М. М. Чорну — орденом Леніна.

В селі були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла^[1].

30 грудня 1962 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь», село, в складі сільської ради, включене до Малинського району. 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Радомишльського району Житомирської області^[11].

16 травня 2017 року увійшло до складу новоствореної Радомишльської міської територіальної громади Радомишльського району Житомирської області^[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області^[13].

• Кривенко Дмитро Тарасович (1941—1994) — український філософ, один з розробників ідеології РУХу й Просвіти та альтернативної української філософії радянських часів.
• Кривенко Костянтин Тарасович (1935—2016) — український економіст, професор, автор відомих підручників.
• Кривенко Лідія Тарасівна (1937—2017) — український та радянський правознавець в галузі конституційного права, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

• Погода в селі Велика Рача [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]