Ведмеже (Довжанський район)
Ведме́же (до 1924 — Яновське, в 1924—2016 — Володарськ) — селище в Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області України.
| селище Ведмеже | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Довжанський район |
| Громада | Довжанська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44040010040058312 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1800 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 8,79 км² |
| Населення | ▼ 2755 (01.01.2018)[1] |
| Густота | 313,4 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 94823 |
| Телефонний код | +380 6434 |
| Географічні координати | 48°07′27″ пн. ш. 39°35′08″ сх. д.H G O |
| Висота над рівнем моря | 241 м |
| Водойма | р. Довжик |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Ізотове |
| До станції: | 2,1 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 10,4 км |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 100 км |
| - автошляхами: | 66,6 км |
| Селищна влада | |
| Карта | |
  Ведмеже | |
 Ведмеже | |
 | |
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Географія
Географічні координати: 48°7' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 8,79 км².
Селище міського типу розташоване у східній частині Донбасу за 12 км від Довжанська. Найближча залізнична станція — Ізотове, за 2 км.
Історія
Поселення засноване 1905 року у зв'язку з будівництвом шахти № 10. У 1923 році робітниче селище шахти № 10 імені Володарського було перейменоване в селище Володарськ на честь радянського партійного діяча М. Володарського.
Перша назва селища — Собачівка. Статус селища міського типу — з 1938 року.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].
Населення
За даними перепису 2001 року населення селища становило 3 274 особи, з них 33,38 % зазначили рідною українську мову, 65,85 % — російську, а 0,77 % — іншу[4].
Примітки
Джерела
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
Посилання
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019]
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ІМСУ
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |