Ватиканський апостольський архів

Історія зібрань архіву почалася значно раніше, проте офіційно архів засновано 1610 року за папи Павла V, коли відбулося відділення архіву від Ватиканської бібліотеки.

1810 року Наполеон наказав перевезти архів до Парижа, після повернення архіву до Ватикану в 1815 − 1817 роках було виявлено численні втрати архівних матеріалів.^[3]

До кінця 19 століття архівні матеріали були закриті для відвідувачів, що неодноразово породжувало різні чутки та теорії змови про документи, які там зберігаються. Проте ще з XVII століття за особистим клопотанням науковцям надавалася можливість ознайомитися з окремими архівними документами.

Уперше для вчених архів Павла V (1605—1621) був відкритий в 1881 з ініціативи папи Лева XIII.

У 1924 Пій XI відкрив доступ до документів до 1846 (рік смерті папи Григорія XVI).

Пій XII підготував відкриття документів Пія IX (1846—1878), що відбулося в 1966 за папи Павла VI.

За папи Івана Павла II в 1978 відкриті архіви понтифікату Лева XIII (1878–1903), у 1985 — Пія X (1903—1914) та Бенедикта XV (1914—1922), на початку 2006 — матеріали понтифікату Пія XI (1922—1939), на початку лютого 2020 — матеріали понтифікату Пія ХІІ (1939—1958).

У XX столітті до архіву приєднані архіви конгрегацій Апостольського палацу, Першого Ватиканського Собору, Другого Ватиканського Собору (2000 року). В архіві зокрема зберігається листування курії з Папськими нунціями та іноземними дворами. Зібрання розділене на кілька відділень:

• Зібрання Курії
• Зібрання архівів папських представників
• Зібрання архівів окремих сімей та приватних осіб
• Зібрання Ватиканських соборів
• Зібрання орденів, монастирів, абатств

Лише інвентаризовані фонди Секретного архіву становлять 630 різних архівів, усього близько 35 тисяч томів.^[4] Частина фондів неінвентаризована. Визначні манускрипти, що зберігаються в архіві:

• Листи Мікеланджело;
• Лист Генріха VIII з проханням анулювати його шлюб;
• Булла про відлучення від церкви Мартіна Лютера;
• Диктат папи (Dictatus Рара).

2 лютого 2020 року для відвідувачів були відкриті акти з понтифікату папи Пія XII (1939—1958).^[5] У Ватиканському апостольському архіві щорічно працюють близько 1500 вчених з усіх країн світу.^[6]

На чолі архіву стоїть Архівіст Святої Римської Церкви. Ця посада традиційно суміщається із посадою Бібліотекаря Святої Римської Церкви. Тепер архівістом є архієпископ Жозе Толентіно Мендонса. У керівництві йому допомагає префект, котрий відповідальний за фонди, тепер ним є єпископ Серджіо Паґано^[7].

• Maria Luisa Ambrosini. The Secret Archives of the Vatican. Boston: Little, Brown, 1969 (republished 1996). ISBN 0-7607-0125-3
• Blouin, Francis X. та ін. (1998). Vatican Archives: An Inventory and Guide to Historical Documentation of the Holy See. New York, Oxford University Press. ISBN 0-19-509552-9. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
• Ludwig von Pastor. The history of the popes, from the close of the Middle Ages: (drawn from the secret archives of the Vatican and other original sources) [Архівовано 26 вересня 2007 у Wayback Machine.]. from WorldCat. Reprints: Periodicals Service Company (New York) and Schmidt Periodicals GmbH (Germany) [Архівовано 20 серпня 2005 у Wayback Machine.] (Людвіг фон Пастор — перший історик, що одержав широкий доступ до архіву)
• Borromeo, Agostino. L'inquisizione: atti del Simposio internazionale, Città del Vaticano (The inquisition: actions of the international Symposium, Vatican City), Biblioteca apostolica vaticana, 2003. ISBN 88-210-0761-8
• Karl August Fink: Das vatikanische Archiv: Einführung in die Bestände und ihre Erforschung, Regenberg Rom 1943; 2. vermehrte Auflage 1951
• Maria Luisa Ambrosini: Die geheimen Archive des Vatikans. Kösel, München 1974, ISBN 3-466-10012-7
• Francis X. Blouin: Vatican Archives — an inventory and guide to historical documents of the Holy See. Oxford Univ. Pr., New York 1998, ISBN 0-19-509552-9
• Michael Matheus, Hubert Wolf (Hrsg.), Bleibt im Vatikanischen Geheimarchiv vieles zu geheim? Historische Grundlagenforschung in Mittelalter und Neuzeit. Beiträge zur Sektion des Deutschen Historischen Instituts (DHI) Rom, organisiert in Verbindung mit der Westfälischen Wilhelms-Universität Münster, Seminar für Mittlere und Neue Kirchengeschichte. 47. Deutscher Historikertag, Dresden 30. September — 3. Oktober 2008, Rom 2009. PDF [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (793 kb)

• Офіційний сайт Апостольського архіву [Архівовано 5 травня 2013 у Wayback Machine.]