Василівська ротонда

За переказами збудована в 992 році й висвячена на честь святого Василія, патрона Великого князя Київського Володимира, в подяку за перемогу над племінним об'єднанням хорватів. Зведена за короткий час самою дружиною^[2][3].

Досі офіційно датувалася кінцем XIII — початком XIV століття за аналізом цегли, характером кладки тощо. Вперше це датування висловили Володимир Антонович і Адріян Прахов після обстеження церкви у 1886 році. Севастіян Косович, що мав візитаційний опис усіх володимирських церков з 1695 року вказував, що біля церкви був дім зі школою і шпиталем. На балці плебанії був напис, що свідчив: «сия церков была создана в 1419 году». Проте на думку польського дослідника Міхала Валіцького, що дослідив ротонду в 1925 році, церкву збудовано на рубежі ХІІ-ХІІІ століть і спочатку будівля була романського типу, а готична перебудова її здійснена пізніше (після 1523 року)^[4]. Цього ж датування дотримувався і Борис Возницький. На його думку Василівська ротонда була збудована одночасно з іншими подібними будівлями Європи^[5]. На раніше існування храму вказують і археологічні знахідки. Ймовірно, що на місці теперішньої Василівської ротонди існував давніший дерев'яний храм.

Перша документальна згадка про храм походить з 1523 року, в зв'язку з передачею королем Жиґимонтом І права подавання на Василівську церкву князеві Василеві Михайловичу Санґушку^[6].

Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним^[7].

Лишається невідомою дата, коли права патрона церкви отримав господарський маршалок Петро Богданович Загоровський, однак у 1558 році він їх утратив. «Церков свєтого Василя мурованую в месте Володимерском з людми, землями» захопив князь Миколай Христофор Радивил. Збереглися неодноразові позови Петра Загоровського до Володимирського земського суду, в яких він позивав князів Миколая, Станіслава й Ольбрехта Миколайовичів Радзивилів намагаючись повернути церкву і засновану при ній обитель, що згадується єдиний раз під 1570 роком^[8].

1585 року право подавання на Василівську церкву повернулося до Федора Загоровського. 1602-го Андрій і Олександр Загоровські скаржилися на київського унійного митрополита та володимирського і берестейського владику Іпатія (Потія), що попереднього року «наслав» своїх людей, які пограбували церкву і поглумилися над священиком^[9].

З кінця XVII і до середини XIX століття ротонда знаходилася в запустінні. В 1844 році прибудовано нартекс, дах покрито бляхою. В 1900–1901 роках за проєктом російського архітектора К. Козлова абрис церкви перероблено в російсько-візантійському стилі. Добудовано ґанок, над нартексом з'явився другий ярус, де розташовано дзвони, увінчаний невеликою банею. Над ротондою збудовано цибулеподібний купол на барабані декорованому кокошниками.

З 1936 року парохом Василівської церкви був відомий композитор, диригент, публіцист і політичний діяч Михайло Тележинський^[10].

Будівля центричного характеру в проєкції складається з восьми конх і двох прямокутних прибудов від заходу (ґанку з дзвіницею). Перекриття восьмипелюсткове склепінчате, апсиди — конхове. Підтримується підпружними арками, розпір від яких сприймається розміщеними зовні невисокими контрфорсами. Віконні прорізи декоровані символічними зображеннями сонця і місяця. Північна стіна прикрашена кам'яним порталом, західна — перспективним цегляним.

У стіні з північного боку знаходилася вмурована шиферна дошка з графіті, що зникла під час Першої світової війни. Напис доволі нерозбірливий. Ізмаїлу Срезневському вдалося відчитати « Помози Б(о)же ра(боу)(сво)єму … си крт в лђт(о) ŞΨБ». Останнє слово і літери вказують на 1194 рік, що дає змогу пов'язати зведення храму з будівельною діяльністю Романа Мстиславича^[1].

Ймовірно послужила за взірець для каплиці-ротонди у Стовп'єнській вежі.

Була занесена до Державного реєстру національного культурного надбання під № 85/0^[11].

• Сергій Горін. Монастирі західної Волині (Друга половина XV — перша половина XVII ст.). — Львів, 2007. — ISBN 978-966-658-105-4.
• Іван Могитич. Василівська ротонда — лицарський храм Волині. — Луцьк, 2010.
• Володимир Січинський. Ротонди на Україні. — Київ: Київ-Друк, 1929.
• Святослав Терський. Княже місто Володимир. — Львів, 2010. ISBN 978-966-553-892-9.
• Олександр Цинкаловський. Старовинні пам'ятки Волині. — Торонто, 1975. [Архівовано 5 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Raczyński J., Walicki M. Z wycieczni naukowej zakładu architektury polskiej na Wołyniu // Przegląd historji sztuki. — Warszawa, 1929. — Zesz. 1-2. — S. 24-28. (пол.)
• Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. — Równe: Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. — T. 2. — S. 371–383. (пол.)

• Церква св. Василя (ротонда) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на вебсайті Прадідівська слава [Архівовано 21 грудня 2012 у Wayback Machine.]