Бурка Віктор Павлович
Ві́ктор Па́влович Бу́рка (23 лютого 1966 — 5 січня 2015) — старший солдат батальйону ім. Кульчицького, учасник російсько-української війни.
| Бурка Віктор Павлович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 лютого 1966 Київ | |
| Смерть | 5 січня 2015 (48 років) Артемівськ (автомобільна аварія) | |
| Поховання | Байкове кладовище | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях
Займався приватним підприємництвом. Брав активну участь в подіях Революції Гідності. З початком російсько-української війни на Майдані записався добровольцем.
Снайпер, 2-ге відділення 1-го взводу 3-ї роти, Київська окрема бригада, Північне ОТО НГУ, псевдо «Дядя Вітя».
Протягом 19 серпня — 6 жовтня брав участь у боях за Вуглегірськ. Січнем 2015-го відряджений на схід України — для забезпечення ротації підрозділів резервного батальйону ім. Героя України генерал-майора С. Кульчицького.
5 січня перебував в мікроавтобусі «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КрАЗ». Сергій Бабічев був досвідченим водієм, за свідченнями тих, хто вижив, до останнього намагався зробити все можливе для того, щоб уникнути зіткнення та врятувати побратимів, Бурка загинув від травм. Тоді загинуло 12 військовиків, серед них Ігор Каплуненко, Юрій Лінивенко, Роман Малюта, Володимир Матківський, Максим Щіпов, ще 21 зазнав травм, 17 січня від травм помер Ігор Дідач.
Без Віктора лишилася 21-річна донька.
Похований в місті Київ, Байкове кладовище.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[2][3].
Примітки
Джерела
- Бурка Віктор Павлович [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- Старший солдат резерву Бурка Віктор Павлович [Архівовано 5 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія[недоступне посилання з червня 2019]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |