Брошантит
Брошанти́т (рос. брошантит; англ. brochantite; нім. Brochantit) — мінерал класу сульфатів.
| Брошантит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Абревіатура | Bct[2] |
| Хімічна формула | Cu₄SO₄(OH)₆ |
| Клас мінералу | Сульфати |
| Nickel-Strunz 10 | 7.BB.25[3] |
| Dana 8 | 30.1.3.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | смарагдово-зелений до темно-зеленого; прозорий |
| Сингонія | моноклінна |
| Спайність | довершена |
| Твердість | 3.5—4 |
| Густина | 4 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Андре Брошан де Вільє[4] |
| Типова місцевість | Mednorudyanskoye copper depositd[3] |
 Брошантит у Вікісховищі | |
Історія
Брошантит вперше був виявлений в 1824 році в мідному родовищі «Міднокруданське» в Нижньому Тагілі / Єкатеринбурзі в російській Свердловській області і описаний Армандом Леві (1795—1841), який назвав мінерал на честь французького геолога Андре Брошан де Вільє (1772—1840).
Загальний опис
Хімічна формула: Cu4[SO4](OH)6. Містить 69-70 % CuO. Сингонія моноклінна. Кристалічна структура субшарувата. Колір смарагдово-зелений до темно-зеленого; прозорий. Спайність довершена. Твердість 3,5—4. Густина 4.
Форми виділення: голчасті кристали, дрібнокристалічні друзи, натічні форми волокнистої будови. Характерний гіпергенний мінерал зони окиснення мідних родовищ в посушливих районах, де зустрічається спільно з малахітом, азуритом, купритом, хризоколою та ін.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Брошантит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Брошантит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.