Богуш Михайло Боговитинович
Богуш Михайло Боговитинович | |
![]() | |
Смерть: | 1530[1] або не раніше 13 серпня 1530 і не пізніше 27 травня 1531 |
---|---|
Країна: | Велике князівство Литовське |
Релігія: | православ'я |
Рід: | Боговитини |
Батько: | Богуш Боговитинович |
Шлюб: | Teodora Sanguszkod[2][3] і Q124291002?[3] |
Діти: | Anna Bohowitynowiczd[2], Феодора Богушівнаd[2] і Q112627832?[4] |
Богуш Михайло Боговитинович (бл. 1480 — 1530) — руський боярин з волинського роду Боговитинів, державний діяч Великого князівства Литовського, дипломат.
Життєпис
ред. кодЗвали звично коротко, як батька — Богуша Боговитиновича — намісника перелайського, писаря канцелярії короля Олександра Ягеллончика. Матір — Мусятичівна, її брат подарував Богушові Михайлові Свинарин на Волині 1506 року.
За правління Сигізмунда I Старого став одним з найвідоміших можновладців ВКЛ. Діяльний як дипломат, господарник, мав приязні стосунки з діячами Корони Польської. Початок кар'єри, зростання маєтків пов'язані з репресіями проти учасників заколоту князя Михаїла Глинського.
1508 року став писарем литовським (був ним до смерті); король надав по князеві Глинському двір у Пунському повіті, замість Троцького городництва надав Жижморське намісництво. Жовтень-листопад 1509 — став тимчасово підскарбієм земським після Федька Богдановича Хребтовича (він брав участь у повстанні Глинського). В 1509 році: всупереч переконанням Ради ВКЛ, разом з іншими брав участь у поході війська Корони на Молдавію; посол до Москви як знавець ситуації. З 1511 — маршалок господарський.
1513 року отримав від Сигізмунда I Старого маєтки на Волині, Берестейщині та Підляшші: містечко Шумбар, села Пігаси (тепер Рохманів), Кутно, Залужжя, Олибіси, Кордишів, Новостав, Жолобки, Горбівці, Волока, Биківці, Потуторів, Валів, Бриків, Баймаки та інші.[5] 19 листопада 1516 року від короля Сигізмунда I Старого отримав замок у Жукові з присілками Білівим, Новим Ставом й Гумениками у Луцькому повіті вічним правом[6][7].
1518, 5 липня — як маршалок, писар, державець (староста) кам'янецький свідок в грамоті короля Сигізмунда I Старого київському пустинно-миколаївському монастирю, написаний в Кракові[8]. Опікувався Коложським монастирем в Гродно[9].
Весною 1520 став підскарбієм земським після смерті Абрагама Езофовича. Король довірив йому фінанси через свою недовіру до магнатів, його скромне походження. Представник короля разом з Іваном Іліничем на Віленському сеймі 1520, разом з Іваном Костевичем — до Москви. Посол до Москви разом з Петром Кишкою 1522 року. На пописі 1528 року виставив 64 коні.
Після смерті своєї першої дружини — Тетяни (Ганни) з князів Гольшанських (пом. 12.7.1522) — князь Костянтин Іванович Острозький за посередництвом київського митрополита Йосифа й земського підскарбія Богуша Михайла Боговитиновича уклав угоду з княгинею Анастасією Слуцькою про одруження з її дочкою Олександрою.[10]
12 березня 1523 року як «старий» маршалок[11] згаданий в грамоті короля Сигізмунда I Старого щодо відновлення Межигірського монастиря, написаній у Кракові[12]
Посідав уряд слонімського старости[13]. 12 листопада 1529 року підписав заповіт. Помер, ймовірно, не старим, залишив по собі значний маєток завдяки Сигізмундові I Старому.
Сім'я
ред. кодДружина — Федя (Федора) Андріївна Сангушко, сестрениця князя Костянтина Острозького, назвав його швагром 1522 року;[14] донька князя Андрія Сангушка. Діти:
- Ганна (Анна) — дружина львівського каштеляна Станіслава Ґабріеля Тенчиньського, через це 1538 року виникла суперечка між литовцями (не хотіли переходу дідичної власності підданому Корони) та поляками;
- Федора (Теодора) — дружина київського воєводи, князя Семена (Фридерика) Пронського, ґнєзненського кастеляна Миколая Тшебуховского, хелмінського підкоморія Міхала Дзялинского;
- Юліана — 1546 року мала процес з сестрами за спадок батька.
Примітки
ред. кодДжерела
ред. код- Halecki O. Bohowitynowicz Bohusz Michał h. Korczak (Pelikan?) (†1530) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1936. — T. ІІ/1, zeszyt 1. — S. 226—227. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728.— T. 1. — Cz. 2. — 761 s. — S. 129—130. (пол.)
Посилання
ред. код- Bogusz Michał Bohowityn h. Pelikan (ID: 1.1328.15). [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
![]() | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|