Богуслаєв Вячеслав Олександрович

З грудня 1961 до грудня 1965 навчався в Запорізькому машинобудівному інституті, факультет «Авіадвигуни», здобув фах за спеціальністю «інженер-механік».

Після Вишу повернувся до рідного Уральську, де працював помічником машиніста на заводі ім. Ворошилова (нині «Зеніт»). Проходив військову службу у війську, як строковик.

З вересня 1960 — слюсар авторемонтних майстерень, Уральськ.

З вересня 1961 до 1962 — слюсар, п/с 18, Запоріжжя.

З лютого 1966 до 1969 — інженер-конструктор Запорізький моторобудівний завод (нині входить до структури «Мотор Січ»). 1969–1973 — начальник відділу.

1973—1988 — директор на Волочиському машинобудівному заводі (нині входить до структури «Мотор Січ»).

З березня 1988 до 1991 — генеральний директор об'єднання заводів.

1991–1994 — генеральний директор підприємства «Мотор Січ». З червня 1994 до травня 2006 — голова правління, генеральний директор, ВАТ «Мотор Січ».

4 грудня 2012 року подав заяву на звільнення з посади голови ради директорів ПАТ «Мотор Січ», через неприпустимість сумісності з посадою народного депутата. 7 березня 2013 року заяву було задоволено^[4].

Президент міжрегіональної асоціації промисловців України (1992). Президент міської асоціації «Співдружність».

З серпня 1993 до 1994 року — позаштатний радник 1-го Президента України Леоніда Кравчука.

У 1999 році — довірена особа кандидати у Президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі.

У 2004—2005 роках — довірена особа кандидата на Президента України Віктора Януковича.

У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 3 в списку. На час виборів: голова правління, генеральний директор АТ «Мотор Січ» (Запоріжжя), член Партії праці. Партія не здобула місць.

З квітня 2006 до листопада 2007 року — Народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Мотор Січ», член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення оборони держави, оборонно-промислового комплексу, військового та військово-технічного співробітництва Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до листопада 2012 року від Партії регіонів, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 до листопада 2014 року, виборчій округ № 77, Запорізька область, від Партії регіонів. «За» 50,11 %, 5 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Заступник голови Комітету з питань промислової та інвестиційної політики (з грудня 2012).

Народний депутат України 8-го скликання з листопада 2014 року, в.о. № 77, Запорізька область, самовисування. На час виборів: народний депутат України. 53,74 %. Член депутатської групи «Воля народу». Член Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Кандидат у народні депутати на парламентських виборах 2019 року (виборчій округ № 77, Шевченківський район, частина Олександрівського району Запоріжжя)^[5]. Програв кандидату від партії «Слуга народу» Сергію Штепі^[6].

Один зі співавторів звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму щодо визнання Волинської трагедії «геноцидом поляків»^[3].

19 липня 2013 року набуло поширення відео з одного з московських нічних клубів, де 74-річний нардеп перебував у компанії 21-літньої дівчини, що масажувала йому геніталії через одяг^[7].

Під час російсько-української війни ПАТ «Мотор Січ» через російські підприємства, якими володів Богуслаєв, продовжував постачати деталі для літаків і вертольотів ЗС РФ, це продовжувалося й під час повномасштабного вторгнення РФ до України^[8][9].

У квітні Богуслаєв наказав працівникам «Мотор Січ» зняти лопаті з гелікоптерів Мі-2, сховати їх, і розібрати повітряне судно на деталі та приховати експлуатаційну документацію на нього^[10][11].

22 жовтня Богуслаєва з начальником Департаменту зовнішньо-економічної діяльності цього підприємства було затримано СБУ^[12] в рамках розслідування щодо незаконного постачання товарів військового призначення для російської штурмової авіації. Їм оголошено про підозру за колабораційну діяльність та пособництво агресору^[13]. На початку повномасштабної війни, після звернення українських військових, Богуслаєв наказував співробітникам приховати документи від гелікоптерів, щоби ЗСУ не могли скористатись технікою^[14][15].

23 жовтня СБУ оголосила Богуслаєву підозру про державну зраду. Він і начальник Департаменту зовнішньо-економічної діяльності «Мотор Січ» причетні до передачі окупантам товарів військового призначення, зокрема авіадвигунів, для штурмової авіації РФ. Їм було оголошено про підозру за двома статтями КК України, а саме ст. 111-1 (колабораційна діяльність) та ст. 111-2 (пособництво державі агресору)^[16][17][18].

СБУ при обшуках у Богуслаєва виявила герб, документи та нагороди РФ. Серед них:^[19]

• посвідчення «Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС РФ)»;
• нагороду РФ — медаль ФСВТС Росії «За отличие»;
• посвідчення «Загальноросійської громадської організації „Академія проблем безпеки, оборони та правопорядку“ (АБОП)»^[20].

24 жовтня СБУ опублікувала аудіозаписи розмов президента «Мотор Січ», які підтверджують його співробітництво з ворогом^[21]. Того ж дня, Богуслаєва було взято під варту^[22][23][24].

4 листопада Офіс генпрокурора повідомив про арешт майна керівників «Мотор Січ» на майже 1 млрд грн. Зокрема, накладено арешт на майно підозрюваного у держзраді Богуслаєва та начальника Департаменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Серед арештованого — 100 % корпоративних прав фінустанови ПАТ «Мотор Банк», яка належить Богуслаєву, акції кількох українських підприємств^[25].

24 листопада СБУ повідомила, що розшукала активи президента АТ «Мотор Січ» на сотні мільйонів гривень. Це майно намагалися приховано вивезти з України, щоб уникнути його арешту у межах кримінального провадження. Серед вилученого — раритетні автомобілі та вогнепальна зброя, а також Скіфське золото і предмети античних часів та Київської Русі^[26][27].

28 листопада наказом Міністра оборони України були внесені зміни до Статуту ПАТ «Мотор Січ», достроково припинено повноваження членів Наглядової ради, Голови та Членів Ради директорів. Також, було припинено повноваження та звільнено з посади президента акціонерного товариства Богуслаєва.^[28]

У лютому Богуслаєву оголосили підозру за співпрацю з терористами з ДНР^[29].

У березні журналісти Схем опублікували записи розмов Богуслаєва з представниками російського ВПК під час повномасштабної війни, де той скаржиться на мародерство окупантів (зокрема, вивезення сільгоспобладнання та зерна з підприємства Богуслаєва на Херсонщині) та на ракетні обстріли армією РФ^[30].

20 березня Богуслаєв направив заяву на ім'я керівника Офісу президента Андрія Єрмака з проханням включити його в списки на обмін з Росією^[31][32]. У документі стоїть його підпис з приміткою: «Богуслаєв, пенсіонер, інвалід 1-ї групи». В Україні Богуслаєву інкримінують посібництво державі-агресору, колабораційну діяльність, сприяння діяльності терористичної організації та протидію ЗСУ^[33][34][35].

19 червня Київський апеляційний суд залишив без змін запобіжний захід перебування під вартою колишньому президентові «Мотор Січі» В'ячеславу Богуслаєву, який підозрюється в пособництві державі-агресору^[36].

18 жовтня справу Богуслаєва щодо постачання українських двигунів та запчастин до росії передали до суду. Його активи та майно інших фігурантів справи на понад 12 млрд грн було заарештовано^[37].

30 листопада представники НАБУ та САП затримали 4 суддів Апеляційного суду Києва, на отриманні хабаря у $35 тис. Вони повинні були скасувати арешт майна в справі Богуслаєва.^[38][39][40] У грудні суд продовжив арешт без права на заставу до 5 січня 2024 року^[41].

Суд продовжив запобіжний захід Богуслаєву та його спільнику щонайменше до 10 червня 2024 року^[42], після чого термін було подовжено до 19 липня^[43].

Відповідав політику, що загрожувала територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України^[44].

25 лютого 2023 доданий до Європейського списку санкцій^[45].

2 березня 2023 року доданий до санкційного списку Швейцарії^[46].

30 березня 2023 року внесений до санкційного переліку України^[47].

• 2000—2022 — у Волочиську на Хмельниччині існувала вулиця Богуслаєва, але після викриття його в державній зраді, 2 листопада 2022 року вулицю було перейменовано на Привокзальну.

• Герой України (з врученням ордена Держави, 19 січня 2000, позбавлений)^[48]
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), премії РМ СРСР, позбавлений^[48]
• Ордени Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Почесна відзнака Президента України (09.1996), «За заслуги» II (08.1998), I ст. (09.1999, позбавлений)^[48]
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (28 жовтня 2013)^[49], позбавлений^[48]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (24 серпня 2012)^[50], позбавлений^[48]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 червня 2009)^[51], позбавлений^[48]
• звання «Почесний доктор Національної академії наук України» (2021)^[52], позбавлений^[48]
• Медалі: «За доблесну працю до 100-річчя з дня народження Леніна», «Ветеран праці», позбавлений^[48]
• Почесний громадянин Запоріжжя^[53]. Позбавлений 18 березня 2023 року^[54][48]

Журнал «Forbes» у 2012 році оцінив його статки у $319 млн доларів, №24 в Україні^[55].

• Богуслаєв Олександр Ілліч (нар.1907 — пом.1988) — батько.
• Анастасія Іванівна (нар.1914 — пом.2012) — матір.
• Олена Серафимівна (нар.1946) — дружина, матір сина. Пенсіонерка, в минулому вчитель російської мови та літератури^[7]
• Олександр Вячеславович (нар.1978) — син, за освітою — інженер.

Мешкав в селищі Сонячне Запорізького району Запорізької області.

• База даних «Дело»
• Вячеслав Богуслаев: В мире кризис, а мы отказываемся от российского рынка — это смешно (06.08.2014) [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Плівки Богуслаєва-2: Як президент «Мотор Січі» блокував передачу гелікоптера для української армії ВІДЕО Радіо Свобода