Богатирьова Раїса Василівна

Раїса Богатирьова народилась 6 січня 1953 у місті Бакал, Саткинський район, Челябінська область, РРФСР в сім'ї робітників.

Батько Лактіонов Василь Петрович (1912–1985); мати Ганна Марківна (1918). Вона також має двох сестрер: Валентину та Віру. Чоловік Ігор Олександрович (1954). Раїса Богатирьова має двох синів Ігоря та Олександра, обоє 1977 року народження. На її словами, її родини родом зі села в Харківській області.

За освітою Раїса Богатирьова — лікарка, спочатку навчалася в Луганскому медичному інституті (1971—1975)^[3], а потім закінчила в 1977 році Харківський медичний інститут^[4]. Додатково отримала освіту з правознавста, закінчивши заочно юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1991—1996)^[5].

У 1996 захистила кандидатську дисертацію на тему «Оптимальна система масового ультразвукового скринінґу вагітних», а згодом у 2000 і докторську («Роль природженої та спадкової патології у репродуктивних втратах сім'ї»). Обидві дисертації захистила в Харківському державному медичному університеті.

Трудовий шлях починала простою швачкою на Краматорскій швейній фабриці (1970—1971). Після працювала лікарем-інтерном в лікарні № 2 в місті Горлівки (1977—1979), потім акушером-гінекологом медчастини № 3 Новокраматорського машинобудівного заводу (1979—1980) [1]. З 1980 — лікар, у 1981—1985 році голова профкому, потім заступник головного лікаря Краматорської центральної міської лікарні з питань організації допомоги дітям і матерям (1985—1990).

Народний депутат України 1-го скликання.

На початку дев'яностих років, була висунута кандидатом у народні депутати трудовим колективом Центральної міської лікарні м. Краматорська.

На час виборів: працювала заступником головного лікаря в Краматорській центральній міській лікарні, член КПРС. 1-й тур: з'явилось 78,1 %, за 26,3 %. 2-й тур: з'явилось 71,8 %, за 52,0 %. 4 суперників, (основний суперник — Сологуб В. О., член КПРС, голова Укрпрофради, 1-й тур — 21,2 %, 2-й тур — 33,8 %).

Член КПРС, член оргкомітету по створенню СПУ; депутат районної Ради.

З 18 березня 1990 року була обрана народним депутатом України, 2-й тур 51.95, 5 претендентів.

Донецька область

Краматорський виборчий округ № 127

Дата прийняття депутатських повноважень: 15 травня 1990 року.

Дата припинення депутатських повноважень: 10 травня 1994 року.

Член комісії з питань здоров'я людини.

З 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Краматорський виборчий округ № 127, Донецька область, висуванець виборцями, 1-й тур — 1,96 %, 9 місце з 10 претендентів.

З 04.1994-06.1998 — отримала посаду заступника Міністра, 06.1998-01.1999 — працює першим заступник Міністра, 27 січня 1999 — 12 січня 2000 — Міністр охорони здоров'я України. З 04.-07.2000 — науковий консультант Президента України. Була секретарем наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (з 09.1997 по 2003 р.)^[5].

Народний депутат України 3-го скликання з червня 2000 до квітня 2002, виборчий округ № 41, Донецька область. З'явилось 33,9 %, «за» 62,3 %, 20 суперників. На час виборів: науковий консультант Президента України. Позафракційна (липень 2000 — березень 2001), член групи «Регіони України» (березень — листопад 2001), член фракції «Регіони України» (з листопада 2001).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчий округ № 41, Донецька область, висунута Блоком «За єдину Україну!». «За» 49,90 %, 25 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції «Регіони України» (червень 2002 — вересень 2005), уповноважений представник фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005). Член Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (з червня 2002), голова підкомітету Верховної Ради (ВР) з питань законодавчого забезпечення медичної допомоги, здійснення лікувальної діяльності, медичної освіти і науки, членом парламентського бюджетного комітету й членом постійної делегації ВР в Парламентській асмблеї Ради Європи^[5].

Очолювала ТСК з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії (2004).

Довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича (2004–2005).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Заступник голови фракції Партії регіонів (з травня 2006). Член Комітету з питань бюджету (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до травня 2008 від Партії регіонів, № 2 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Уповноважений представник фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції Партії регіонів (з грудня 2007). Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з грудня 2007). Склала депутатські повноваження 23 травня 2008.

Указом Президента України (№ 1251/2007 від 24 грудня 2007 року) призначена Секретарем Ради національної безпеки і оборони України. Партійне керівництво неоднозначно поставилось до входження члена партії, що знаходиться в опозиції, у владу. Через це 28 січня 2008 року політрадою Партії Регіонів Раїсу Богатирьову було із цієї політичної сили виключено.

14 лютого 2012 року указами Президента Януковича звільнена з посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та призначена Віце-прем'єр-міністром України — Міністром охорони здоров'я України. За час своєї праці на посаді Міністра охорони здоров'я України Р. В. Богатирьова створила багато творчих програм. Їй належить ініціатива втілення в життя Державної програми генетичного моніторингу, розробленої генетиками України^[5].

Звільнена від виконання обов'язків Верховною Радою України 23 лютого 2014 року постановою № 771-VII^[6], за яку проголосували 287 народних депутатів^[7]. Під час обговорення постанови виступаючими народними депутатами Адамом Мартинюком та Олегом Ляшком йшлось про професійну некомпетентність міністра, корупційність, сумнівність якості вакцин, сумнівність доцільності та якості медичної реформи, яку теж в майбутньому пропонувалось скасувати. Серед звинувачень омовлено факти, що Раїса навмисне приховувала викрадання людей з лікарень, замовчувались допити важкохворих, вводила в оману міжнародну громадськість про кількість постраждалих внаслідок сутичок систематично спотворювала факти про число смертей.

З 20 жовтня 2014 року перебуває в розшуку^[8].

14 серпня 2019 року Голосіївський суд Києва зобов'язав столичну прокуратуру закрити кримінальне провадження проти Богатирьової. У вимозі вказано, що у справи закінчився строк досудового розслідування, отже подальші слідчі дії неможливі^[9].

27 серпня 2019 Раїсу затримали співробітники Прикордонної служби й передали її Національній поліції. Богатирьова знаходиться в пошуковій базі МВС України, а суд заочно виніс рішення про її утримання під вартою^[10].

Програмою «Гроші» каналу ТВІ помічено значне зростання фінансового благополуччя після отримання посади міністра, зокрема появі елітних будинків в Конча Заспі її сина, вигравання мільонних тендерів близьким оточенням її сім'ї на поставку вакцин.^[11]

На початку серпня 2011 року в іноземній пресі викликала шквал обурення викрадена Раїсою Богатирьовою промова Стіва Джобса.^[12]

28 червня 2011 р., під час традиційної конвокації — вручення дипломів у Києво-Могилянській академії, чиновниця виступила з промовою перед випускниками вищого навчального закладу. Виявилося, що цілі фрагменти виступу Богатирьової були плагіатом з промови глави корпорації «Apple» Стіва Джобса перед випускниками Стенфорду у 2005 році^[13].

Через цей інцидент десятки західних сайтів, зокрема авторитетні ділові та IT-видання США, Британії, Австралії, Іспанії, Франції, Туреччини та інших країн, не лише іронізували щодо самої Богатирьової та інших українських чиновників, а й виступили з критикою ситуації з авторськими правами в пострадянських країнах в цілому^[14].

• Грудень 1970 — квітень 1971 — швачка, Краматорська швейна фабрика.
• 1971–1977 — студентка, Луганський медичний інститут; студентка, Харківський медичний інститут.
• 1977–1979 — лікарка-інтерн, лікарня № 2 міста Горлівки.
• 1979–1980 — лікарка-акушерка-гінекологиня, Краматорська медична санітарна частина.
• З 1980 — лікар, 1981–1985 — голова профкому, 1985–1990 — заступник головного лікаря з питань організації допомоги дітям і матерям, Краматорська центральна міська лікарня.

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009)^[15]
• Орден княгині Ольги III ст. (22 серпня 2002)^[16]
• Заслужений лікар України (3 березня 2001)^[17]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 1999 року — за цикл наукових праць «Органічні ураження нервової системи у дітей. Розробка і впровадження в практику нових методів діагностики, лікування, профілактики, медичної реабілітації та соціальної адаптації» (у складі колективу)^[18]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (4 січня 2003)^[19]
• Почесний професор Харківського національного університету (2007 р.)^[5].
• Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009).

5 березня Рада ЄС ухвалила блокування коштів Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів. Екс-голова МОЗ Раїса Богатирьова також ввійшла в цей список^[20].

19 вересня 2016 року адвокат Дмитро Бєляєв, який представляє інтереси Богатирьової повідомив, що з 12 серпня Інтерпол відмовився розшукувати Богатирьову^[21].

У червні 2024 року Канада ввела економічні санкції проти соратників Януковича, зокрема, проти Богатирьової^[22].

• Верховна Рада України 1-го скликання [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 3-го скликання [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 4-го скликання
• Верховна Рада України 5-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання