Бобонару

Розташований в північно-західній частині країни. Межує з районами Ликіса (на північному сході), Ермера і Айнару (на сході), Кова-Ліма (на півдні і південному сході), а також з Індонезією (на заході). На півночі омивається водами моря Саву. Найвищі вершини: Тапойя (1934 м), Леолаку (1929 м), Фохо-Каілаку (1916 м) і Лебер (1403 м).

Пропускний пункт в селі Мотаайн, на захід від Батугаді, є найважливішим місцем перетину кордону між Східним Тимором і Індонезією.

Населення округу за даними на 2010 рік становить 92 049 осіб; для порівняння, на 2004 рік воно налічувало 83 034 чоловік^[1]. Щільність населення — 66,66 чол./км². Середній вік населення становить 18,9 років.

За даними на 2004 рік, в Балібо на 1 жінку в середньому припадає 6,17 дітей; в Атабае — 6,60 дітей; в Лолотое — 6,46 дітей; в Мальяні — 6,53 дітей; в Бобонару — 7,19 дітей і в Каїлаці — 8,32 дітей. Для порівняння, в середньому по країні цей показник становить 6,99 дітей. Рівень дитячої смертності змінюється від 94 на 1000 новонароджених в подрайоне Балібо до 149 на 1000 — в підрайоні Бобонару. В середньому по країні цей показник становить 98 на 1000^[2].

Приблизно половина населення говорить на мові кемак, 33 % говорять на бунак, 11,8 % — на тетум і 4,7 % — на бекаїс. Поширені також інші місцеві мови і діалекти. 37,5 % населення володіють мовою тетум (включаючи тих, для яких вона є другою і третьою мовами); 31,0 % володіють індонезійською і 10,7 % — португальською. 64,1 % населення неписьменні (68,1 % жінок і 60,0 % чоловіків). Тільки 6,7 % осіб старше 18 років закінчили середню школу (4,3 % жінок і 9,1 % чоловіків)^[2].

За даними на 2004 рік 99,6 % населення складають католики; 0,2 % — прихильники традиційних анімістичних вірувань; 0,1 % — протестанти і 0,2 % — мусульмани^[3].

В адміністративному відношенні поділяється на 6 підрайонів:

• 
  Португальські укріплення в Балібу
• 
  Індонезійський кордон в Мотаайн
• 
  Місцевість між Мальяна і Балібу
• 
  Солеварня в Атабае
• 
  Село Балібу