Битва під Ольшаницею

Би́тва під Ольшани́цею (також Битва під Каневом) — одна з найбільших перемог над татарами русько-литовського війська під проводом князя Костянтина Острозького, що сталася 27 січня 1527 року біля села Ольшаниця.

Битва під Ольшаницею
30°37′00″ сх. д. / 49.666667000027771905479° пн. ш. 30.616667000027778300364° сх. д. / 49.666667000027771905479; 30.616667000027778300364
Дата: 27 січня 1527 року Місце: біля села Ольшаниця, зараз Рокитнянського району Київської області. Результат: вирішальна перемога ВКЛ
Сторони
Велике Князівство Литовське	Кримське ханство
Командувачі
Костянтин Острозький Андрій Якубович Немирович Остафій Дашкович	невідомо
Військові сили
невідомо	від 34 до 40 тисяч
Втрати
невідомо	24 тисячі вбито, 700 взято в полон

Взимку 1527 року татари (найімовірніше, згідно з Ф. Сперулі, 7000 вояків ВКЛ проти 20000 татар; Михалон Литвин вказував 25000 нападників проти 3,5 тис.^[1] за іншими даними, 34 чи 40 тисяч) за наказом турків пішли на Полісся і добралися аж до Пінська. Коли ж верталися з ясиром, князь Костянтин зненацька вдарив на них під Ольшаницею в Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Разом із коронними військами під проводом київського воєводи Андрія Немировича та черкаського старости Остафія Дашковича, в битві взяли участь почти княжат Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів-Вишневецьких, Олександра Чорторийського.

Бій йшов у глибоких снігах. Загинуло 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождем, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в'їзд, «приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він в'їздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні й вели забраних у неволю татар»^[2].

Погром під Ольшаницею став реваншем князя Костянтина за нещасливу Сокальську поразку.