Безруков Сергій Віталійович
Сергі́й Віта́лійович Безру́ков (рос. Сергей Витальевич Безруков; нар. 18 жовтня 1973, Москва, РРФСР) — російський актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, театральний режисер, сценарист, продюсер, співак, пародист, гітарист, рок-музикант. Керівник Московського Губернського драматичного театру, голова громадської ради федерального партійного проекту «Культура малої Батьківщини». Член Вищої ради політичної партії «Єдина Росія».[3] Заслужений і Народний артист Російської Федерації[4], лауреат Державної премії Російської Федерації (1997). Член патріаршої ради з культури. Відомий за роллю Саши Білого в кримінальному телесеріалі «Бригада». Путініст і українофоб.
Сергій Віталійович Безруков | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Сергей Витальевич Безруков | ||||
Ім'я при народженні | рос. Сергей Витальевич Безруков | |||
Народився | 18 жовтня 1973[1] (50 років) Москва, СРСР | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор театру, кіноактор, актор, театральний режисер, кінопродюсер, сценарист, співак, гітарист, пародист, підприємець, телеактор, рок-музикант, композитор, поет | |||
Alma mater | Школа-студія МХАТ (1994) | |||
Роки діяльності | 1994 — тепер. час | |||
Дружина | Ірина Безрукова (2000—2015) Ганна Матісон (з 2016) | |||
Батьки | Безруков Віталій Сергійовичd | |||
Провідні ролі | Саша Білий Ісус Сергій Єсенін Володимир Висоцький | |||
IMDb | nm0080115 | |||
Нагороди та премії | ||||
Сергій Віталійович Безруков у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[5]. Фігурант бази центру «Миротворець»[6]. В Україні заборонено публічне виконання аудіовізуальних творів за участю Сергія Безрукова[7][8].
Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму» (початковий список)[9][10][11].Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.
З 20 липня 2022 року перебуває під персональними санкціями Європейського союзу та інших країн у зв'язку з підтримкою вторгнення Росії в Україну[⇨][12].
Біографія
Народився 18 жовтня 1973 року у сім'ї актора та режисера Віталія Безрукова (нар. 1 січня 1942), що працював в московському театрі Сатири, мати — домогосподарка Наталя Михайлівна Безрукова (Сурова) (нар. 1 січня 1950[13]), працювала завідувачкою в магазині[14]. отримав своє ім'я на честь улюбленого поета його батька, Сергія Єсеніна.
Навчався у московській школі № 402, любив бувати на роботі у батька і з дитинства мріяв піти по його стопах. Після закінчення середньої школи 1990 року вступив у Школу-студію МХАТ на факультет «актор театру та кіно».
У 1994 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня О. Табакова). З 1993 року працює в Театрі під керівництвом Олега Табакова. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін», у фільмах: «Китайський сервіз» та інших. Кілька років (1994—1999) працював у програмі «Ляльки» (НТВ), де озвучував багатьох персонажів, серед яких такі люди, як Борис Єльцин, Володимир Жириновський (улюблений персонаж Сергія).
В 2008 році президент РФ Медведєв нагородив Безрукова званням Народний артист Росії
З 26 липня 2010 року — член Патріаршої ради з культури (Російська православна церква)[15].
З 2017 року стає довіреним обличчям президента Володимира Путіна.
В 2020 році був одним з рекламних обличь поправки до Конститції РФ, які анулювали президентські терміни Путіна.
Сім'я
- У 2000—2015 роках був одружений з актрисою Іриною Безруковою (пішла до Безрукова від Ігоря Ліванова,[16] офіційно вони розписалися під час зйомок Сергія в серіалі «Бригада»).
- У лютому 2015 року познайомився з російською режисеркою Ганною Олегівною Матісон (нар. 8 липня 1983), з якою одружився 11 березня 2016 року.
- 4 липня 2016 року в пари народилася дочка Марія, 24 листопада 2018 року — син Степан.
- Дідусь (по лінії матері) — Суров Михайло Іванович (1924—2005), троюрідний брат батька Безрукова. Працював на керівній роботі в партійному та господарському апараті в м. Лисково Горьківської області[17]. Бабуся — Сурова Катерина Олексіївна (1924—2008) працювала педагогом-вихователем в м. Лисково в початковій школі та дитячому садку[17].
- Дідусь (по лінії батька) — Безруков Сергій. Бабуся (по лінії батька) — Безрукова (Мухіна) Пелагея.
Політичні погляди
Член партії «Єдина просія». У лютому 2012 року відмовився зніматися у відеоролику на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна. Пояснив своє рішення тим, що «не хоче своєю думкою впливати на вибір інших людей»[18].
Громадська позиція
11 березня 2014 року підтримав позицію Путіна щодо російської агресії в Криму, зробивши підпис серед інших діячів російської культури, під колективним зверненням до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[19][20]. Палата культури Грузії у зв'язку з поширеним листом народних артистів Росії, які підтримують президента Володимира Путіна в окупації території сусідньої України, ухвалила рішення скасувати заплановані у травні гастролі театру Сергія Безрукова в Тбілісі[21]. В Україні неофіційно визнаний персоною нон ґрата.[джерело?] 8 серпня 2015 року Безрукова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[22].
Вторгнення Росії в Україну (2022)
Підтримав російське вторгнення в Україну.
Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[23]. У вересня 2021 року Безруков приїждав та виступав в окупованому Криму[24]. У березні 2022 році актор записав відеозвернення в якому зачитав вірш Олександра Пушкіна в якому погрожував українському народу[1]. Також Безруков виступив на виставі «Маленький принц» перед дітьми ДНР та ЛНР, де похвалив російську армію, яка вбила українців та руйнувала міста[25]. Сам актор про звірства російських військових та обстріли мирного населення вирішив не розповідати.
Санкції
Сергій Безруков розповсюджував російську пропаганду на підтримку агресивної війни Росії проти України. Він підтримав вторгнення Росії в Україну під час вистав для російських солдат, які брали участь у війні, та для дітей із сепаратистських так званих Народних Республік на Донбасі. Крім того, Сергій публічно висловив підтримку незаконній анексії Криму та Севастополя Російською Федерацією.[26]
21 серпня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку Європейського союзу.[27]
14 жовтня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку Канади.[28]
19 жовтня 2022 року доданий Сергій Безруков до санкційного списку України.[29]
Визнання та нагороди
- 1994 — приз кінофестивалю «Сузір'я» «За акторську чарівність та безпосередність» за роль Чибиса у фільмі «Ноктюрн для барабана та мотоцикла».
- 1995 — премія «Московські дебюти» за роль Петра («Останні»).
- 1996 — премія «Чайка» в номінації «Прорив» за роль Олександра в спектаклі «Псих».
- 1997 — лауреат Державної премії РФ за роль Єсеніна у виставі Театру імені М. Н. Єрмолової «Життя моє, чи ти приснилося мені».
- 1997 — премія мерії Москви.
- 1997 — премія ділових кіл «Кумир».
- 2000 — премія газети «Московський комсомолець» за роль Альошки у виставі «На дні».
- 2000 — премія IV національного фестивалю мистецтв «Південні ночі» (м. Геленджик) в номінації «Найкраща чоловіча роль в антрепризі» за роль у виставі «Ліжко».
- 2001 — Заслужений артист Російської Федерації.
- 2002 — «Актор року» в конкурсі «Обличчя року».
- 2003 — лауреат премії «Шансон року» спільно з Миколою Расторгуєвим за пісню «Відчого в Росії так берези шумлять» з серіалу «Дільниця».
- 2004 — номінація на премію Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук «Золотий орел» за найкращу чоловічу роль («Бригада»)[30].
- 2005 — премія Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук «Золотий орел» у номінації Найкраща чоловіча роль на телебаченні («Дільниця»).
- 2006 — премія газети «Московський комсомолець» за роль Чичикова у виставі «Пригода, складена за поемою М. В. Гоголя „Мертві душі“».
- 2007 — лауреат Національної премії громадського визнання досягнень громадян Російської Федерації «Росіянин року» в номінації «Зірка Росії»[31].
- 2008 — Народний артист Російської Федерації.
- 2008 — премія «MTV Росія» за найкращу чоловічу роль за роль Іраклія в х/ф «Іронія долі. продовження».
- 2008 — нагорода «Золотий меч» в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» за роль генерала Каппеля у фільмі «Адмірал» на 6-му міжнародному фестивалі військового кіно імені Ю. Н. Озерова.
- 2012 — Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро» в номінації «Найкращі з найкращих»[32].
- 2013 — приз «Найкращий актор» Першого фестивалю російського кіно в Марбельї (Marbella Russian Film Fest) за головну роль в кінокартині «Матч».
Театральні роботи
Московський театр ім. М. Н. Єрмолової
- 1995 — «Життя моє, чи ти приснилося мені ?..» (постановка Ф. Верігіної) — Сергій Єсенін
- 2002 — «Олександр Пушкін» (постановка В. Безрукова) — Олександр Пушкін
Московський театр-студія п/к Олега Табакова
- «Страсті по Бумбараш (рання редакція)» (1993, постановка В. Машкова) — Студент
- «Білоксі-Блюз (рання редакція)» (1993, постановка О. Табакова) — Рядовий Юджин М. Джером
- «Затоварена бочкотара» (1994, постановка Є. Каменьковича) — Іван Кулаченко та Телескопов
- «Ревізор» (1994, постановка С. Газарова) — Квартальний
- «Матроська тиша» (1994, постановка О. Табакова) — Давид Шварц
- «Останні» (1995–2003, постановка А. Шапіро) — Петро
- «Псих» (1995–2005, постановка А. Житинкина) — Олександр
- Анекдоти: «Бобок», «Двадцять хвилин з ангелом» (1995, постановка В. Фокіна) — Клиневич та Ступак
- «Зоряна година за місцевим часом» (1996, постановка В. Машкова) — Саратов
- «Прощайте… та плещемо у долоні!» (1997, постановка О. Табакова) — Арлекін
- «Старий квартал (рання редакція)» (1997–2003, постановка А. Житинкина) — Письменник
- «На всякого мудреця достатньо простоти» (1997, постановка О. Табакова) — Єгор Дмітріч Глумов
- «Зізнання авантюриста Фелікса Круля» (1998, постановка А. Житинкина) — Круль
- «На дні» (2000, постановка А. Шапіро) — Альошка
- «Пригода, складена за поемою М. В. Гоголя „Мертві душі“» (2006, Постановка М. Карбаускіса) — Павло Іванович Чичиков
- «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (2009, постановка Костянтин Богомолов) — Фігаро, графський камердинер
Театр Арт-партнер XXI
- «Спокуса» (2000—2005, постановка В. Ахадова) — Бруно
- «Відьма» (2001, постановка В. Безрукова) — Омелян
Московський художній театр ім. А. П. Чехова
- 2000 — «Амадей» (постановка М. Розовського) — Моцарт
- 2002 — «Священний вогонь» (постановка С. Врагова) — Моріс Тебрет
Театр «Монолог XXI століття»
- «Ліжко» (1999—2002, постановка А. Соколова) — Він
Продюсерський центр «Арт-Пітер»
- Сірано де Бержерак (з жовтня 2008 р., режисер-постановник — А.Сінотов, режисер — С. Безруков) — Сірано де Бержерак
- Вистава-містерія «Хуліган» (з листопада 2008 р., режисер — С. Безруков) — Сергій Єсенін
Театр Сергія Безрукова
- Пристрасті по Омеляну — Омелян
- Пушкін — Олександр Пушкін
- Хуліган. Сповідь — Єсенін
Фільмографія
- 1990 — Похорон Сталіна — безпритульний (в титрах не вказаний)
- 1994 — Ноктюрн для барабана та мотоцикла — Чибис
- 1995 — Хрестоносець — каскадер Сергій
- 1995 — Помирає душа — Петро
- 1996 — Лікар Кут
- 1997 — Брегет
- 1997 — Котовасія
- 1997 — Старі пісні про головне 3 — дяк
- 1998 — Розв'язка петербурзьких таємниць — корнет Михайло Стеблов
- 1998 — На жвавому місці — Недолугий
- 1998 — Незнайома зброя, або Хрестоносець 2 — сержант Сухорук, розвідник МВС
- 1999 — Китайський сервіз — купець Сидихін
- 2000 — Замість мене — Дмитро Лавров
- 2000 — Чорна кімната (серія «Грейпфруктовий сік»)
- 2000 — Російський водевіль (серія «Позикові дружини»)
- 2001 — Любов.ru — Тимофій
- 2001 — Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи
- 2001 — Соломія — Михайло Личков
- 2001 — Блідолиций брехун — Аполлон Іванов
- 2001 — Єралаш (випуск № 143)
- 2002 — Бригада — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
- 2002 — Маска та душа
- 2002 — Якщо наречена відьма — Максим Росс
- 2002 — Азазель — Іван Францевич Бріллінг
- 2003 — Ключ від спальні — Професор орнітології Марусин
- 2003 — Життя одне — Павло
- 2003 — Дільниця — старший лейтенант міліції Павло Кравцов, дільничний
- 2004 — Московська сага — Василь Сталін
- 2005 — Місто без сонця — фотохудожник Алекс
- 2005 — Бій з тінню — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
- 2005 — Єсенін — Сергій Єсенін
- 2005 — Майстер і Маргарита — Ієшуа Га-Ноцрі
- 2006 — Поцілунок метелика — Микола Орланов
- 2006 — Пушкін. Остання дуель — Пушкін
- 2007 — Карнавальна ніч-2, або П'ятдесят років по тому — Денис Колєчкін
- 2007 — Іронія долі. Продовження — Іраклій
- 2007 — Одна любов душі моєї — Олександр Пушкін
- 2008 — Адмірал — генерал Каппель
- 2008 — У червні 41-го — лейтенант Іван Буров
- 2009 — Канікули суворого режиму — Віктор Сергійович Сумароков, «Сумрак»
- 2009 — Гоголь. Найближчий — Пушкін
- 2010 — Смерть в пенсне, або Наш Чехов — модний режисер Айвон
- 2011 — Чорні вовки — Павло Хромов
- 2011 — Реальна казка — Іван-дурень
- 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — Володимир Висоцький[33][34]; Висоцький
- 2011 — Ялинки 2 — капітан міліції Володимир Григорович Снєгірьов
- 2012 — Матч — футболіст Микола Раневич, воротар київського «Динамо» та збірної СРСР[35]
- 2012 — Мами (новела «Моїй улюбленій»)
- 2012 — Уланська балада — Горжевський
- 2012 — Джентльмени, удачі! — Льоша Трьошкін / Смайлик, бандит
- 2013 — Золото — Брагін
- 2013 — Полювання на крокодилів — розвідник Михайло Філоненко
Озвучування фільмів
- 1997 — Корабель двійників — озвучування деяких персонажів[36]
- 1997 — Вино з кульбаб — полковник Фрілей (остання роль Інокентія Смоктуновського)
- 1997 — Чарівний портрет — Ван Лунь (роль Чена Лу)
- 1998 — Країна глухих — Альоша
- 2000 — Лицарський роман
- 2002 — Карлсон, який живе на даху (мультсеріал, 2002) (Швеція) — Карлсон
- 2003 — Дільниця — пес Цезар
- 2005 — Майстер і Маргарита — Майстер (роль Олександра Галібіна)
- 2006 — Князь Володимир — Князь Володимир
- 2007 — Наречений та татко (А. П. Чехов)
- 2008 — Особливо небезпечний — Уеслі Гібсон
- 2008 — Про Федота-стрільця, удалого молодца — Федот
- 2008 — Цвіль — голос за кадром
- 2008 — Тарас Бульба — голос за кадром
- 2012 — Мосгаз — Микита Хрущов
- 2012 — Син батька народів — Василь Сталін
Телебачення
- 1994—1999 — Ляльки (НТВ) — озвучування деяких персонажів
- 2006 — Кіно в деталях із Федором Бондарчуком (8 квітня 2006, СТС)
- 2008 — інтерв'ю каналу «Вот» (1 лютого 2008)
- 2008 — «Особисті речі» з Андрієм Максимовим (10 лютого 2008, 5 канал)
- 2008 — 100 питань дорослому (5 травня 2008, ТВЦ)
- 2008 — Тимчасово доступний (29 липня 2008, ТВЦ)
- 2008 — Зустрічі на Моховій[37]
- 2008 — Проти ночі[38]
- 2009 — Іронія долі Сергія Безрукова
- 2009 — НеЮвілейний вечір. Безрукову — 35
- 2009 — Творчий вечір Сергія Безрукова (13 червня 2009, Росія К)
- 2010 — Олег Табаков. Той, що запалюює зірки (документальний)
- 2013 — Рюрик. Втрачена бувальщина (РЕН ТВ)
Аудіопроекти
Альбоми та аудіокниги
- Аудіозбірник «Срібний вітер» (вірші Єсеніна)
- Г. Гаррісон «Неприборкана планета»
- М. Шеллі «Франкенштейн»
- 2002 — Любов до трьох апельсинів [аудіокнига, всі персонажі]
- 2002 — Азазель [аудіокнига, Фандорин]
- 2003 — Про Федота-стрільця, удалого молодця [аудиокнига, всі персонажі, крім Марусі-Голубиці]
- 2003 — Петя і вовк [музичний альбом]
- 2004 — Пристрасті за Омеляном [музичний альбом] з піснями із вистави «Відьма» (пісні на вірші ієромонаха Романа та Віталія Безрукова)
- 2008 — Хуліган [музичний альбом] (Безруков читає та співає Єсеніна). Автор музики — С. Безруков
- 2008 — Анна Кареніна [радіовистава, Вронський]
- 2009 — Казки у виконанні Сергія та Ірини Безрукових [аудіокнига]
- 2009 — «Сірано де Бержерак». Музика до спектаклю[39]
Участь
- 2001 — Сергій Єсенін. Вірші (читає текст)
- 2005 — Хлопці нашого полку (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
- 2005 — Рассея (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
- 2006 — Мітяєвські пісні. Частина 1 (альбом О. Мітяєва; пісня «В осінньому парку»)
- 2010 — Володимир Висоцький. Натягнутий канат 33 роки по тому (пісня «На Великому Каретному»)
- 2010 — пісні на вірші Єсеніна (пісні «Листва золота», «Не бродити», «Хуліган (ремікс)»)
Відеокліпи
- 2002 — Мої ясні дні (кліп О. Газманова за участю Сергія Безрукова, Володимира Вдовиченкова, Дмитра Дюжева та Павла Майкова)
- 2002 — Синдерела (кліп на пісню В. Лісовської за участю Сергія та Ірини Безрукових)
- 2003 — Берези (вик. Любе і С. Безруков)
- 2005 — Хуліган («Бачу сон, дорога чорна..») (т/с «Єсенін»)
- 2009 — Зоря (вик. С. Безруков, Любе, Д. Дюжев)
- 2012 — Печалі Кам'яного Поясу (вик. О. Мітяєв, С. Безруков, Аріель (ВІА), Брати Єнотови, Aerium, МС Кор і Боцман, Vita, Kid Digital і Г. Анохін)
Критика творчості
«Сергій Безруков, який так талановито дебютував в „Останніх“ Адольфа Шапіро, здувся за кілька років. Поговорив голосами Жириновського та Єльцина в „Ляльках“, пограв в серіалах та спектаклях Житинкіна, втілив на сцені Театру ім. Єрмолової образи С. А. Єсеніна і А. С. Пушкіна. Бренд є, театрального актора як не було», — з жалем відзначає критик Марина Давидова[40].
Цікаві факти
- Сергій Безруков пише картини [Архівовано 14 серпня 2013 у WebCite]. У серіалі «Бригада» видно, як він малював коляску, хрест Космосу (який забрав СОБР), а в 11 серії намалював бджолу, що символізує Вітю Пчолкіна.
- Олександр Іншаков, починаючи знімати фільм «Бригада-2», прийшов з проханням до Безрукова, запропонувавши йому знову зіграти Сашу Бєлого, але Безруков відмовився.
Примітки
Посилання
- Офіційний сайт
- Безруков Сергій Віталійович у соцмережі «Instagram»
- Безруков Сергій Віталійович у соцмережі «Facebook»
- Канал Безруков Сергій Віталійович на YouTube
- r9cPNlIUduE на YouTube
- Сергій Безруков на сайті Енциклопедія вітчизняного кіно
- Сергій Безруков на сайті IMDb (англ.)
- Алла Боссарт «Ви і вбили-с…» [Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Jy5PUjw7M3I на YouTube
- Інтерв'ю Сергія Безрукова на радіо «Ехо Москви» [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]