Барвінський Євген Іванович

Навчався на правничному факультеті Львівського університету, згодом перевівся на філософський. 1897 Барвінський — фейлетоніст у редакції газети «Руслан».

Друкував статті у журналі «Правда» (1895), «Записках НТШ» (1898), газеті «Галичина», «Діло» (1901) та ін.

1918–1939 — директор Державного архіву у Львові. У цьому ж архіві від осені 1939 до січня 1940 — ст. н. с., із січня 1941 до січня 1944 — хранитель фондів. Із березня 1944 — хранитель фондів у Державному архіві Кракова.

1932–1947 — заступник голови Головної ради Польського історичного товариства, 1926–1930 — голова його львівського відділення.

Від 1923 — член Кваліфікаційної комісії при Міністерстві віросповідань та релігії. Інвентаризував віденські архівні документи 1919, 1920 та 1924, опрацьовував і подавав зауваження до проекту архівного польсько-австрійського договору (1923–1930).

1928–1935 — Генеральний комісар Польщі по розподілу сілезьких документів; склав у Чехо-Словаччині та Сілезії опис архівних документів колишньої Цєшинської економії.

Впорядкував та описав фонди Державного архіву Львова (акти):

• Крайової табулі
• Галицького намісництва
• Львівського апеляційного суду 1784–1909
• Карного суду 1825-91
• фінансової прокуратури та ін.

Помер у Кракові, похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (27 листопада 1929)^[2], а також офіцерськими нагородами: Хрестом Ордену Білого Лева, орденом «Meritul Cultural»^[3].

Автор праць:

• «Причинки до історії зносин цісаря Рудольфа ІІ і Папи Климентія VIII з козаками в р. 1593-94» (1896),
• «Набіг козаків на Очаків 1545 р.» (1897),
• «Отець Никола» (1899),
• «Тарас Шевченко. Його життя і твори» (1913) та ін.