Балкарці
Балка́рці (самоназва таулу, рос. балкарцы) — один із давніх гірських тюркських народів Північного Кавказу.
| Балкарці Таулу | |
|---|---|
 Прапор балкарців | |
| Кількість | бл. 130 тис. осіб |
| Ареал |  Росія: Кабардино-Балкарія  Туреччина |
| Близькі до: | карачаївці |
| Мова | карачаєво-балкарська мова |
| Релігія | мусульмани-суніти |
Територія проживання і чисельність
Балкарці, як і карачаївці, є корінним північно-кавказьким народом, що проживає в Кабардино-Балкарії, населяючи переважно її гірські і передгірські райони у верхів'ї річок Хазнідон, Черек—Балкарський (малкарці), Черек-Безенгієвський (безенгійці, холамці), Чегем (чегемці), Баксан (баксанці або в минулому — урусбіївці) та Малка (малкарці).
Чисельність балкарців у Росії за даними перепису населення 2002 року — 108 426 особи[1], з них 104 951 особа (бл. 97 % усіх російських балкарців) — у Кабардино-Балкарії, де вони складають понад 11,5 % населення, будучи чисельно третім народом республіки. Російський перепис населення 2010 року зафіксував близько 113 тис. осіб, які ідентифікували себе як «балкарці»[2].
Балкарські общини є також у Казахстані, Узбекистані та країнах, куди балкарці-мухаджири в різний час емігрували — Туреччині, США тощо.
Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання в країні 206 представників балкарського етносу, з них 1/5 (40 осіб) як рідну вказали мову своєї національності, майже щошостий (36 осіб) рідною вважали українську, решта — переважно російську (115 осіб)[3].
Т.ч. чисельність балкарців у світі становить бл. 130 тис. осіб (оцінка, поч. 2000-х рр.).
Мова і релігія
Балкарці разом зі спорідненими карачаївцями розмовляють карачаєво-балкарською мовою[4], що належить до західно-кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім'ї. Переважна більшість балкарців також вільно володіє російською мовою. Писемність на основі кирилиці.
Майже всі балкарці за віросповіданням мусульмани-суніти.
Національний рух
Під час кризи в СРСР у Балкарії утворилося кілька націоналістичних організацій — Національна рада балкарського народу, Ліга відродження Балкарії, Тере. Пропонувалося утворити республіку Балкарію та об'єднати її з Карачаєм, населеним близькоспорідненими з балкарцями карачаєвцями. 17 листопада 1991 року на другому З'їзді балкарського народу була проголошена Республіка Балкарія. 29 грудня 1991 року в усіх балкарських поселеннях був проведений референдум про створення балкарської республіки, на якому за вихід балкарців зі складу Кабардино-Балкарії проголосували 95% від тих, хто взяв участь у референдумі, і 80,5% від тих, хто був занесений у списки. Тим не менше, республіка не почала функціонувати фактично. Друга спроба створити республіку була зроблена у 1996 році на черговому З'їзді балкарців, однак вона закінчилася арештами та обшуками[5][6][7][8][9][10][11][12].
Виноски
Джерела, посилання та література
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 203 (стаття «Балкарцы») (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Karachay-Balkar. A language of Russian Federation, архів оригіналу: (англ.)
- Велика Росія — Балкарці [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт про автономії та народи Північного Кавказу [Архівовано 11 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Алексеева Е. П. Карачаевцы и балкарцы — древний народ Кавказа, Нальчик, 1963 (рос.)
 | Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |