Ахмедов Михайло Володимирович

Народився 20 квітня 1915 року в с. Василькове, зараз Купинський район, Новосибірська область у робітничій родині (за іншими даними у с. Татарське, Омська область^[1]). Вчився у Байрам-Алійському технікумі сільгосп машин (Туркменістан).

У Червоній Армії з лютого 1943 року. На фронті з серпня 1943 року, М. В. Ахмедов відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в нагородному листі написав, що в боях на Київському напрямку Ахмедов проявив мужність і доблесть^[3]. 23.09.1943 року під вогнем противника одним з перших форсував Дніпро і напівроздягнений вступив у бій. В цьому бою знищив 37 гітлерівців. З 24.09.1943 року до 29.9.1943 безперервно знаходився у розвідці, дав дуже цінні відомості про місця знаходження артилерії та піхоти противника^[4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Ахмедову Михайлу Володимировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»^[5].

Під час звільнення Білорусі гвардії старший сержант Ахмедов у складі групи розвідників проникнув у німецький тил, звідки світовими, димовими та радіосигналами наводив американські бомбардувальники на скупчення німецьких військ, цистерни з пальним, танки. Був нагороджений американським орденом Срібна Зірка^[6].

В наступних боях комсорг 3-го стрілецького батальйону 212-го стрілецького полку М. В. Ахмедов проводив велику підготовчу роботу з особовим складом, разом з бійцями йшов у наступ, першим вривався у траншеї противника, заохочуючи воїнів власним прикладом^[7]. Наказом військам 65-ї Армии № 376/н від 03.08.1944 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У боях в Прибалтиці гвардії молодший лейтенант Ахмедов показав зразок організації комсомольської роботи. Командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Чусовитін І. А. написав в нагородному листі^[8], що Ахмедов своїм особистим прикладом надихав молодь на подвиги. В боях східніше Бедері особисто брав участь у відбитті трьох контратак противника. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У лютому 1945 року в боях за м. Заллентін Ахмедов мобілізував комсомольців на виконання бойового наказу командира. Командир полку гвардії полковник Воробйов А. П. написав у нагородному листі^[9], що в критичні хвилини бою, коли вибула зі строю кулеметна обслуга, Ахмедов сам ліг за кулемет і відбивав контратаки противника. Коли був розбитий кулемет, підібрав автомат і продовжив битися. Ахмедов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.

Після війни М. В. Ахмедов продовжив службу в армії. В 1947 році він закінчив курси Московського воєнного округу, а в 1957 році екстерном — Московське загальновійськове командне училище. З 1965 року підполковник Ахмедов у відставці.

Жив у м. Воронеж. Помер 27 серпня 1989 року.

• медаль «Золота Зірка» № 1547 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Орден Вітчизняної війни 2 ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден Срібна Зірка
• Медалі

• Ім'я Героя носить школа № 10 у м. Челябінськ.

• Ахмедов Михайло Володимирович. // Сайт «Герои страны» (рос.). (Перевірено 1 жовтня 2011)
• Книга памяти Украины (рос.)
• Энциклопедия Министерства обороны РФ [Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Новосибирская книга памяти [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ахмедов М. В. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Герои Узбекистанцы [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382(рос.)
• Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)