Атамань

Село розташоване у південній частині півострова Чонгар.

Село сполучається ґрунтовою дорогою завдовжки 6 км^[2], яка пролягає через село Чонгар, з автошляхом М18 (E105) Харків—Сімферополь, що проходить на схід від села. У селі зупиняється лише автобус Генічеськ—Сиваш^[3], який курсує раз на добу^[4].

Сусідні населені пункти:

		Попівка	Чонгар
		Пн	Залізничне
		Зх    Атамань    Сх
		Пд
	оз. Сиваш	Сиваш

У селі 3 вулиці з житловою забудовою — Козацька, Свободи та Степова.

Село Атамань є найстарішим населеним пунктом на Чонгарському півострові. Перші згадки про нього датовані серединою XIX століття, коли воно було хутором Адаман-Чонгар^[5]. Перші поселенці на Чонгарі займалися скотарством^[6].

На мапі 1865—1876 років Атамань позначена як хутір з 23 дворами^[7].

В Атамані діяла орендаторська економія: землі належали барону Гінзбургу, у якого їх орендував кримський землевласник Меїр Ізраїльович Шапіро. Шапіро жив у Атамані лише влітку, проводячи осінь і зиму в Криму, мав у селі будинок і хлібні комори. Він орендував у Атамані близько 50 десятин землі, де сіяв хліб, розводив овець та худобу. З розвитком господарства почав наймати сезонних робітників у Каховці, але поводився із ними добре. Іншим орендатором був Крушинський, який мав сирзавод та розводив молочну худобу^[8].

Станом на 1915 рік економія Адаман входила до складу Ново-Троїцької волості Дніпровського повіту Таврійської губернії^[9].

З приходом радянської окупації у 1918 і повторному приході в 1920 році більшість мешканців села роз'їхалися. Землевласник Шапіро втік до Джанкоя, а Крушинського заарештували в 1918 році^[6]. До 1930 року більшість старих переселенців до Атамані роз'їхалися, і в 1933 році в селі було створено єврейський колгосп^[6].

У 1944 році, після звільнення півострова від німецьких військ у ході Другої світової війни, в Атамані було створено єдину на півострові школу, яку очолив Віктор Божко із Чернігова. Обидві довоєнні школи — у Мар'янівці та на ділянці №40 були зруйновані, а матеріали з мар'янівської школи були вивезені саме в Атамань. До 1952 року школа залишалася єдиною на півострові, працював інтернат, частину школярів возили з сіл півострова на машинах. У цей час класи складалися з 60 учнів, однак лише чверть завершували навчання: інші йшли працювати^[6].

Станом на 1946 рік село було центром Атаманської сільської ради, до якої також входили села Попівка, Приморське, Соцпуть, Сталінське та Червона Зірка, селища Сиваш і Чонгар та хутір Чонгарський^[10].

У 1956 році колгосп імені Свердлова в Атамані досяг високого результату у виробництві шерсті: 6,1 кг вовни з вівці, що було відзначено у посланні ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від травня 1957 року^[11].

У 1960-ті роки Атамань була одним з найрозвиненіших сіл на півострові, хоча й біднішим за Чонгар. Зусиллями голови чонгарського колгоспу «Грузія» Григорія Легунова до села було проведено водогін, збудовано клуб, закладено колгоспний сад з літнім майданчиком для театру. В той же час до Атамані було переселено висіок Чентрень (Приморськ), який первинно був ще старішим за Атамань^[6].

На початку 1990-х років власними силами чонгарського колгоспу «Грузія» в селі збудовано нову школу^[12].

В березні 2014 року в ході військового вторгнення в Україну російські військові, які встановили блокпост біля Чонгара, замінували поля навколо Атамані, через що місцеві жителі втратили можливість проводити сільськогосподарські роботи та випасати худобу^[13].

10 березня 2014 року жителі Атамані провели показову акцію під гаслом «Путін, забери своїх мишей», протестуючи проти військової присутності в селі та мінування полів^[14].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Генічеської міської громади.^[15]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Генічеського району увійшло до складу новоутвореного Генічеського району^[16].

24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.^[17]

За даними перепису 2001 року населення села становило 341 особу, з них 69,5% зазначили рідною мову українську, 27,27% — російську, а 3,23% — іншу^[18].

Станом на 2013 рік^[2] населення села становило 301 особу (у 2012 році в селі проживало 307 осіб). Структура жителів села за віком така:

• дітей дошкільного віку — 20;
• дітей шкільного віку — 43;
• громадян пенсійного віку — 59.

У 2012 році зафіксовано 5 народжень і 1 смерть^[2], показник природного приросту становить +13.

На території села діють три підприємства у сфері сільського господарства^[19]:

• Фермерські господарства «Пахоренко» та «Світлана» (вирощування зернових культур);
• Багатогалузеве фермерське господарство «Роман» (вирощування зернових і технічних культур).

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт, пункт книговидачі, є клуб на 200 місць^[20]. Раніше також діяла школа I ступеня^[19].

Село входить до складу Чонгарської сільської ради (голова — Білецька Тетяна Олександрівна, висунута Комуністичною партією України)^[2].

До складу Чонгарської сільської ради входить 20 депутатів, серед яких двоє обрані від Атамані: по одному від ВО «Батьківщина» та Партії регіонів^[21].

У селі діють місцеві осередки таких партій: ВО «Батьківщина», Народна партія, Партія регіонів, Республіканська партія України та Соціалістична партія України, Українська народна партія^[22].

Село Атамань спільно з Залізничним та Попівкою утворює постійну виборчу дільницю № 650229, яка розташована в приміщенні початкової школи на вулиці Свободи, 41/4^[23] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця також розміщувалася в клубі). Результати виборів:

• Парламентські вибори 2002 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 300 виборців, явка 81,00%, найбільше голосів віддано за Комуністичну партію України — 48,15%, за Соціалістичну партію України — 12,76%, за Соціал-демократичну партію України (об'єднану) — 11,93%. В одномандатному окрузі результати виборів невідомі^[24].
• Вибори Президента України 2004 (третій тур; з Залізничним): зареєстровано 213 виборців, явка 77,46%, з них за Віктора Януковича — 75,76%, за Віктора Ющенка — 18,18%^[25].
• Парламентські вибори 2006 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 292 виборці, явка 68,84%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 47,76%, за Блок Юлії Тимошенко — 16,42%, за Соціалістичну партію України — 11,44%^[26].
• Парламентські вибори 2007 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 288 виборців, явка 57,99%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 50,30%, за Блок Юлії Тимошенко — 25,15%, за блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 8,98%^[27].
• Вибори Президента України 2010 (перший тур; з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 268 виборців, явка 63,81%, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 46,78%, за Юлію Тимошенко — 19,88%, за Сергія Тігіпка — 13,45%^[28].
• Вибори Президента України 2010 (другий тур; з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 266 виборців, явка 67,67%, з них за Віктора Януковича — 61,11%, за Юлію Тимошенко — 35,56%^[29].
• Парламентські вибори 2012 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 250 виборців, явка 59,60%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 52,35%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 22,15%, за Комуністичну партія України — 17,45%^[30]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Хлань Сергій Володимирович («Україна — Вперед!») — 33,56%, за Опанащенка Михайла Володимировича (ПР) — 28,86%, за Пінаєва Олександра Вікторовича (самовисування) — 11,41%^[31].
• Вибори Президента України 2014 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 229 виборців, явка 54,59%, найбільше голосів віддано за Петра Порошенка — 30,40%, за Сергія Тігіпка — 21,60%, за Юлію Тимошенко — 10,40%^[32].
• Парламентські вибори 2014 (з Залізничним та Попівкою): зареєстровано 246 виборців, явка 45,93%, найбільше голосів віддано за Партію Сергія Тігіпка «Сильна Україна» — 26,55%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 10,62%, за «Блок Петра Порошенка» — 9,73%^[33]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Кістечок Олександр Дмитрович (самовисування) — 36,28%, за Хланя Сергія Володимировича (БПП) — 24,78%, за Збаровського Петра Миколайовича («Сильна Україна») — 10,62%^[34].

Єдиною в державному реєстрі пам'яткою в Атамані є група з чотирьох курганів III тисячоліття до н. е. — II тисячоліття н. е. заввишки 1—1,8 метри кожен. Відкриті у 1950, 1986 і 2002 роках, мають статус пам'ятки археології місцевого значення з 1983 року (охоронний номер 1589).

Народилися

• Савченко Віктор Григорович — український боксер, призер літніх Олімпійських ігор 1976 та 1980 років, доктор педагогічних наук, професор, ректор Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, Народний депутат України 2-го скликання.

• Буковский К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — Москва : Советский писатель, 1975. — С. 206—270. (рос.)

• Паспорт територіальної громади Чонгарської сільської ради
• Погода в селі Атамань [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Херсонської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.