Астутільйо Мальджольйо

Народився 3 травня 1958 року в місті П'яченца. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сан-Лаццаро»^[2], «Кремонезе» та «Болонья».

1976 року футболіст був переведений у перший склад «Болоньї» і 22 травня 1977 року дебютував у Серії А в матчі проти «Роми»^[3]. Проте Мальджольйо був лише дублером Франко Манчіні, через що цей матч так і залишився єдиним і незабаром гравець перейшов в клуб Серії Б «Брешія». Відіграв за клуб з Брешії наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. У сезоні 1979/80 Мальджольйо допоміг команді зайняти 3 місце та вийти в Серію А^[4], завдяки чому сезон 1980/81 став єдиним сезоном Мальджольйо як основного воротаря клубу Серії А, оскільки клуб не уникнув вильоту, а в наступному сезоні 1981/82 Астутільйо втратив місце у воротах через розбіжності з тренером Маріно Перані^[5][6].

Через це футболіст покинув клуб і протягом сезону 1982/83 років захищав кольори «Пістоєзе» у Серії Б^[7]. 1983 року уклав контракт з «Ромою», у складі якої став дублером Франко Танкреді^[8][5], через що на поле майже не виходив. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.

У 1985 році Мальджольйо погоджується відправитись в Серію Б, щоб отримати ігрову практику, і перейшов до складу головних ворогів «вовків» — «Лаціо», де його хотів бачити новий тренер Луїджі Саймоні^[9], знайомий з можливостями воротаря по спільній роботі у «Брешії». Проте у складі «орлів» Мальджольйо зіткнувся з невдоволенням фанатів клубу, через виступи у «Ромі»^[5][6][9], тому змушений був наступного року покинути клуб^[5].

Влітку 1986 року Джованні Трапаттоні запросив Мальджольйо на роль дублера Вальтера Дзенги в «Інтернаціонале»^[10][5]. У складі «неррадзуррі» воротар провів п'ять сезонів^[11], вигравши чемпіонат Італії в сезоні 1988/89 та Суперкубок Італії, зігравши за цей час 12 матчів у Серії А.

У 1991 році Мальджольйо покинув «Інтер»^[12] і перейшов в «Аталанту» як дублер Фабріціо Феррона^[8]. Астутільйо перебував в команді з Бергамо лише на один сезон, але так і не зіграв за клуб в чемпіонаті, після чого завершив професійну ігрову кар'єру в 1992 році, у 34 роки^[8].

Протягом 1979—1980 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і він взяв участь у молодіжному чемпіонаті Європи 1980 року замінивши Джузеппе Дзінетті, який був відсторонений через корупційний скандал^[13]. А втім, Мальджольйо був дублером Джованні Галлі і на поле не виходив.

• Чемпіон Італії (1):

«Інтернаціонале»: 1988-89

• Володар Суперкубка Італії з футболу (1):

«Інтернаціонале»: 1989

• Володар Кубка Італії (1):

«Рома»: 1983–1984

• Володар Кубка УЄФА (2):

«Інтернаціонале»: 1990-91, 1993-94

Одружений, дружина Рафаелла. Має дочку Єлену^[8].

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.