Астрея
Астре́я (грец. ᾿Αστραία) — дочка Зевса й Феміди (варіант: Астрея й Еос), богиня справедливості, яка в золоту добу правила світом. Коли зіпсувалися людські звичаї у бронзову добу, Астрея повернулася на небо (Iuvenal. VI 14 — 20) і там перетворилася на сузір'я Діви (Ovid Met. I 149 — 150).
Міфологія
Астрея і її мати були уособленням справедливості, хоча Астрея також була уособленням невинності і чистоти. Вона тісно пов'язана з грецькою богинею правди і справедливої відплати Діке. Богиня жила на Землі, але потім покинула її, оскільки в неї була відраза від людської жадібності.
Астрея була останньою з безсмертних, що жили з людьми у Бронзову добу (третю добу, після Золотої і Срібної). За словами Овідія, Астрея залишила землю наприкінці Залізної доби. Рятуючись від людства, вона піднялася на небеса, щоб стати сузір'ям Діви. Її терези правосуддя перетворилися на сузір'я Терезів, розташоване поруч.
Мистецтво
У мистецтві зображалася з терезами в руках та з вінком із зірок. Образ Астреї згадується у творах Івана Котляревського[1] та Миколи Зерова[2].
Під час європейського Ренесансу, Астрея стала асоціюватися із загальним духом оновлення культури, що відбувався в цей час, особливо в Англії, де вона порівнювалася з фігурою королеви Єлизавети
У переносному значенні Астрея — щаслива пора.
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Астрея |
Примітки
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
 | Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |