Артамонов Олексій Михайлович
Олексій Михайлович Артамо́нов (18 лютого 1918, Введенка — 18 грудня 2011) — український живописець, член Спілки радянських художників України з 1945 року.
| Артамонов Олексій Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 18 лютого 1918 Введенка[d], Моршанський повітd, Тамбовська губернія, Російська СФРР |
| Помер | 18 грудня 2011 (93 роки) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | .svg){kind=small} Російська СФРР СРСР Україна |
| Діяльність | художник |
| Alma mater | Московське художнє училищеd (1938) |
| Вчителі | Кримов Микола Петрович |
| Учасник | радянсько-фінська війна, вторгнення СРСР до Польщі (1939), Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР і німецько-радянська війна |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Жанр | жанрове малярство, пейзаж і портрет |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди |           |
Біографія
Народився 18 лютого 1918 року в селі Введенці (нині Пічаєвський район Тамбовської області, Росія). Працював декоратором у Московському театрі оперети. Протягом 1934—1938 років навчався у Московському художньому училищі імені 1905 року, був учнем Миколи Кримова.
У 1938 році, після закінчення училища, призваний до лав Червоної армії. Служив в танкових військах в Старокостянтинові. Брав участь в радянсько-фінській війні, Польському поході РСЧА, Бессарабсько-буковинському поході. Німецько-радянська війна застала його в Перемишлі. Був важко поранений і опинився в тилу ворога. Відразу після одужання організував підпільну групу з оточенців, яка в січні 1942 року влилася в партизанський загін Антона Одухи[1], пізніше названий ім'ям Федора Михайлова. Став командиром диверсійної групи, а потім заступником командира партизанського загону імені Кармалюка. Протягом 1943 року особисто підірвав 12 ешелонів противника з живою силою і технікою. В Українському штабі партизанського руху, яким командував Тимофій Строкач, оформили документи на звання Героя Радянського Союзу, але тодішній секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов, розглянувши документи, відмовив у нагороді.
У 1944 році переїхав до Києва. Протягом 1945—1949 років працював головним художником Виставки партизанської слави в Києві. Член ВКП(б) з 1947 року.
_(W).jpg)
Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лихачова, № 2 квартира № 38 та у будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 14[2]. Помер на 94-му році життя 18 грудня 2011 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Творчість
Художник працював у галузях станкового і монументального живопису, плаката. Автор тематичних картин, композиційних портретів, пейзажів. Серед робіт:
З 1950-х років працював над суто пейзажними творами, спочатку в техніці олійного живопису й темпери, а згодом акварелі:
Автор серії краєвидів Закарпаття, Криму і Середньої Азії, акварелей, рисунків із пейзажами Греції, Іспанії, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Югославії.
Співавтор декоративного панно філії Центрального музею Володимира Леніна у Києві на тему з історії КПРС (1965—1966; разом з І. Грачовим).
З 1947 року брав участь у республіканських, а з 1968 року у всесоюзних виставках художніх робіт.
Крім згаданого музею, роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України та Національному музеї історії України у Другій світовій війні у Києві.
Відзнаки
- заслужений діяч мистецтв УРСР з 1974 року;
- народний художник УРСР з 1985 року;
- нагороди
- радянські ордени Леніна (1945), Вітчизняної війни І ступеня (1985), Дружби народів (1989);
- українські ордени Богдана Хмельницького III та II ступеня (1999; 2001);
- срібна медаль імені Митрофана Грекова (1987);
- почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (1968) та Кабінету Міністрів України (2007).
Примітки
Література
- Артамонов, Алексей Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик—Бойко). С. 199. (рос.);
- Артамонов Олексій Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 15.
- Артамонов Олексій Михайлович //Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 13.;
- Артамонов Олексій Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- Артамонов Олексій Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 32. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Артамонов Олексій Михайлович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 80—81. — ISBN 5-88500-27-1.;
- Артамонов Олексій Михайлович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 27. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Є. А. Афанасьєв. Артамонов Олексій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.;
- С. М. Панкратьєв. Артамонов, Олексій Михайлович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.$
- О. Ламонова. Артамонов Олексій Михайлович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 70.