Арвід Ліндман
Саломон Арвід Ашатес Ліндман (швед. Salomon Arvid Achates Lindman; 19 вересня 1862; Естгаммар — 9 грудня 1936; Кройдон, Великий Лондон) — шведський контр-адмірал, промисловець і політик консервативного спрямування, прем'єр-міністр Швеції у 1906—1911 і потім у 1928—1930 роках[6]. Також обіймав посади міністра з морських справ (1905) та міністра закордонних справ Швеції (1917).
Саломон Арвід Ашатес Ліндман | |
---|---|
Salomon Arvid Achates Lindman | |
![]() | |
Прем'єр-міністр Швеції | |
29 травня 1906 — 7 жовтня 1911 | |
Монарх | Оскар II |
Попередник | Карл Альберт Стаафф |
Наступник | Карл Альберт Стаафф |
Прем'єр-міністр Швеції | |
2 жовтня 1928 — 7 червня 1930 | |
Монарх | Густав V |
Попередник | Карл Гюстав Екман |
Наступник | Карл Гюстав Екман |
Міністр закордонних справ Швеції | |
1917 | |
Монарх | Оскар II |
Прем'єр-міністр | Ерік Гюстав Бострьом |
Попередник | Кнут Валленберг |
Наступник | Юханнес Гелльнер |
Міністр з морських справ Швеції | |
1905 | |
Монарх | Оскар II |
Прем'єр-міністр | Ерік Гюстав Бострьом |
Народився | 19 вересня 1862 Естгаммар, Швеція |
Помер | 9 грудня 1936 (74 роки) Кройдон, Великий Лондон, Велика Британія |
Похований | Північний цвинтар (Стокгольм)[1][2][3] |
Відомий як | дипломат, політик, підприємець, військовослужбовець |
Громадянство | ![]() |
Alma mater | Sjökrigsskoland |
Політична партія | Помірна коаліційна партія |
Батько | Achates Lindmand[4][5] |
Мати | Ebba Karolina Dahlgrend[5] |
У шлюбі з | Annie Almströmd[4][5] |
Діти | Rolf Lindmand[5], Eva Lindmand[5], Karin Lindmand[5] і Sigurd Per Achates Lindmand |
Звання | Адмірал |
Нагороди | |
![]() | |
Біографія
Ранні роки та кар'єра морського офіцера
Арвід Ліндман народився в містечку Остербібрюк, комуна Естгаммар у сім'ї керуючого директора Ашатеса Ліндмана і Ебби Дальгрен[7].
Кар'єра морського офіцера Арвіда Ліндмана тривала з 1882 по 1892 рік і досягла свого піку в 1907 році, коли він був призначений контр-адміралом у військово-морському резерві[8]. За свою політичну кар'єру після цього він став відомий насамперед як «адмірал». Ліндман був генеральним директором компанії Iggesunds Bruk з 1892 по 1903 і Strömbacka bruks AB між 1903 і 1923. У 1904 він також став генеральним директором Televerket[9].
Початок політичної кар'єри та перший уряд Ліндмана
У 1902 році він відхилив пропозицію обійняти посаду міністра фінансів у другому кабінеті Бострьома, але почав політичну кар'єру в 1905 році, коли став міністром з морських справ у кабінеті Лундеберга і членом Першої палати Риксдагу.
У 1906 році став прем'єр-міністром Швеції у помірковано-консервативному уряді[6]. Ліндман зумів запровадити загальне виборче право для чоловіків-громадян за принципом «подвійної пропорційності» — в обох палатах парламенту — у 1907–09 роках. Його шестирічний уряд контролював ряд реформ у галузях промисловості, освіти та соціальної політики. Було призначено комітет з питань оборони, прийнято рішення про створення військово-морського флоту, а міжнародна позиція Швеції була підтверджена у пактах Північних і Балтійських країн. Політична та економічна опозиція призвела до загального страйку 1909 року, але він не вдався, і уряду Ліндмана було дозволено залишитися при владі, який нібито підтримував король.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b3/Arvid_Lindman%2C_1928.jpg/160px-Arvid_Lindman%2C_1928.jpg)
У 1912—1935 роках Ліндман перейшов до другої палати, де він був головою з перервою в 1917 році, коли він став міністром закордонних справ у кабінеті Сварца. Будучи провідною політичною фігурою, він дав королю пораду про створення кабінетів Гаммаршельда і Сварца, з метою блокування більш жорсткого консервативного лідера першого палати, Ернста Триггера.
Протягом 1913—1935 років Ліндман був головою національної організації правих партій, попередницею нинішньої Помірної коаліційної партії. Вона була рушійною силою в роботі по модернізації партійної організації, особливо після Конституційної зміна 1918 року, яка запровадила загальне чоловіче виборче право.
Другий уряд Ліндмана
Після жорсткої боротьби за виборчу кампанію 1928 року, коли соціал-демократи спірним чином сформували коаліцію з деякими комуністами і зазнали великих втрат на виборах, Ліндман утворив праву владу в меншості[6]. Уряд пішов у відставку в 1930 році після того, як «Фріманд» і «Соціал-демократи» заблокували пропозицію щодо підвищення митного збору на зерно, метою якого було зміцнення аграрного сектора[9].
Смерть
Ліндман помер у авіакатастрофі 9 грудня 1936 року, коли Douglas DC-2, в якому він летів, врізався в будинки біля аеропорту Кройдон відразу після зльоту в густому тумані[10].
Нагороди
Шведські[11]:
- Орден Серафимів (1908)
- Орден Карла XIII (1917)
- Орден Вази (1897)
Іноземні[11]: