Апофіліт
Апофіліт (рос. апофиллит; англ. apophyllite, fisheye stone; нім. Apophyllit) — породотвірний мінерал підкласу шаруватих силікатів.
| Апофіліт | |
|---|---|
 | |
| Абревіатура | Apo[1] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | листок (давньогрецька мова)[2], Пілінг (давньогрецька мова)[3] |
 Апофіліт у Вікісховищі | |
Загальний опис
Хімічна формула: KCa4[Si4O10]2F•8Н2O. Містить (%): K2О — 5,2; CaO — 25; SiO2 — 53,7; Н2O — 16,1; F — до 1,5. Звичайно має домішку Na.
Сингонія тетрагональна. Густина 2350±20 кг/м³. Твердість 4,5-5,5. Кристали таблитчасті, стовпчасті. Структура субшарувата. Чистий А. — безбарвний, водянисто-прозорий. Домішки зафарбовують А. в жовтуватий, зеленуватий, червонястий кольори, які часто розташовані секторально. Блиск скляний. А. — низькотемпературний гідротермальний мінерал. Типовий для мигдалекам'яних основних ефузивів.
Зустрічається разом з цеолітами, ісландським шпатом, агатом, гранітом, нефеліновим сієнітом, в метаморфічних гірських породах, вапняках і скарнах, а також у деяких рудних родовищах. А. — цінний колекційний матеріал.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Апофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Апофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Апофіліт |
- WebMineral Listing [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- MinDat Listing [Архівовано 9 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Mineral Galleries
- Colville AA, Anderson CP, Black PM (1971). Refinement of the crystal structure of apophyllite: I. X-ray diffraction and physical properties. American Mineralogist. 56: 1222—1233.