Анітта
Анітта (д/н— бл. 1750 до н. е.) — великий цар Раннього хеттського царства. Об'єднав держави хеттів та споріднені з ними племена й утворення. Відомий «Текстом (Написом) Анітти», де розповів про діяльність свого батька і себе.
| Анітта | |
|---|---|
| mA-ni-it-ta | |
 кинджал Анітти | |
| Народився | 17 століття до н. е. |
| Помер | 1740 до н. е. |
| Поховання | Куссар |
| Національність | хетти |
| Діяльність | суверен |
| Титул | руба'ум рабі'ум хеттів |
| Термін | 1790—1750 роки до н.е. |
| Попередник | Пітхана |
| Наступник | Перува |
| Батько | Пітхана |
| Діти | Перува і Тудхалія I |
Життєпис
Походив з Куссарської династії. Син царя (руба'ум) Пітхани. Ще за життя батька оголошений співправителем або офіційним спадкоємцем — «начальником сходів» (рабі сіммільтім).
Невдовзі після сходження придушив повстання в місті Неса, куди згодом переніс столицю держави. Тут звів потужні оборонні споруди, храми богам Сіусумме і Халмасуітте, царські палаци, створив звіринець для свого полювання. Відомо, що одного дня Анітта вполював 2 левів і 250 інших тварин (кабанів, леопардів, оленів, газелей, гірських козлів).
Продовжив політику батька з підкорення хеттських племен і держав. Спочатку Анітта переміг й полонив Хуцію, царя держави Цальпа (Залпа) на березі Чорного моря. Також перевіз до Неси, захоплену Ухной, колишнім царем Цальпи, статую несітського божества Сіусумми.
Лише після цього рушив проти основного суперника — держави хаттів. Володар останнього (рубаум хатті) Піюсті створив потужну коаліцію з кавказькими племенами. Перебіг війни Анніти з Піюсті достеменно невідомий. Відомо про вирішальну битву біля міста Салампа (Шалампа), де військо Анніти перемогло Піюсті. Слідом за цим столицю хаттів Хаттусу було захоплено після тривалої облоги. За наказом Анітти Хаттусу було зруйновано вщент і проклято всякого, хто захотів би в майбутньому зробити її своєю столицею.
Наступними Анітта підкорив держави Шалатуара (Салатівара) та Валама (Улламма), проти яких виставив військо у 40 колісниць і 1400 піхотинців. Слідом за цим підпорядкував собі правителя міста-держави Пурусханда (Бурусхаїда), отримавши від того залізний скіпетр і трон. Разом з тим суттєво послабив присутність ассирійських купців в Малій Азії.
В результаті утворилася держава, що включав в себе значні території від озера Туз до перевалів через малоазійський Тавр, включно з великою територією всередині закруту річки Галіс. Після цього Анітта прийняв титул великого царя або царя царів (руба'ум рабі'ум). Помер близько 1750 року до н. е., владу успадкував його син Перува.
Джерела
- Kuhrt, Amélie (1995). The Ancient Near East, Volume I. London and New York: Routledge. pp. 226–27. ISBN 0-415-16763-9.
- William James Hamblin (2006). Warfare in the Ancient Near East to 1600 BC. Routledge. p. 293
- Klaas R Veenhof (2008). Mesopotamia: The Old Assyrian Period. Vandenhoeck & Ruprecht. p. 145.
- Напис Анітти [Архівовано 3 квітня 2014 у Wayback Machine.]