Антоній Потоцький (сенатор)

Син галицького та чорштинського старости Юзефа Макарія Потоцького та його дружини Людвіки з Любомірских (донька київського воєводи Станіслава Любомирського).

З 1792 року був товаришем кавалерії народової армії литовської. Авансував на підхорунжого в полку гвардії кінної міровської, в цім званні вийшов з війська в листопаді 1794 року, осів на селі (можливо, у батька в Монастириську). В молодості був членом, майстром ложі масонів «Брати об'єднані». Повторно пішов на службу 6 грудня 1806 року (армія Князівства Варшавського, підпоручник 2-го полку піхоти). В березні авансував на поручника-ад'ютанта командира князя Юзефа Понятовского; в серпні — капітан. Брав участь:

• польсько-австрійська кампанія 1809 року (битви під Рашином, Сандомиром; у травні — шеф швадрону),
• кампанія 1812 р. (Смоленськ, Можайск, Чіріков, Вязьма, Красноє, Березина (жовтень — полковник генштабу).

Після повернення отримав командування 8-го полку уланів реформованого Війська Польського (18 січня 1813 року). Брав участь у саській кампанії 1813 року (битва під Лейпціґом), кампанії 1814 року у гвардії гоноровій. Після поразки Наполеона поверн до краю, у січні 1815 року — командир 1-го полку стрільців кінних. Квітень 1816 р. — генерал бригади, став командиром 1-ї бригади дивізії стрільців кінних, в жовтні — 2-ї тої дивізії. У 1824 році титул графа був підтверджений царем. 4 жовтня 1828 року за станом здоров'я — відставка з пенсією і правом носіння мундира. Перебував у Берліні, де лікувався; мав справи майнові після смерті батька (власник маєтку в Юрківці, поблизу Ямполя). Осів у Монастириську, де вів господарство. Після загибелі брата виїхав до Варшави, де осів. Не брав участі в листопадовому повстанні.

У жовтні 1843 року став сенатором і таємним радником, цар надав право носіння мундиру генерала російської кавалерії з січня 1844 року. 1849 року увійшов до складу Х департаменту радного сенату, став маршалком шляхти Варшавської губернії.

Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві разом із дружиною Ізабелою (дочкою Францішека Єльського) та братом Станіславом (ділянка 25-1/2-19/20).

Був нагороджений багатьма відзнаками, зокрема, орден Легія Гонорова (кавалер 1809 р., офіцер 1813 р.), Virtuti Militari (1808 р., 1810 р.), св. Станіслава 1 кл. із зірками, св. Анни 2 кл. з діамантами, відзнакою бездоганної служби військової.

Двічі одружувався. Перша дружина — донька Станіслава Щенсного Ружа (1780-1862, розлучилися 1812 р.); донька — Ружа (1802-1862), дружина Анджея Замойського — президента Товариства рільничого Королівства Польського (сина Пшемислава (1805-1847), який господарював у маєтках у Монастириськах, Юрківці, помер від холери; син Влодзімєж (помер на 15-й рік життя). Друга дружина — Ізабеля з Єльських (1796-1868, донька Францішека). Діти: Цецилія, Анєля, Амелія, Марія, Влодзімєж (помер на 15-му році життя).^[2]

• Kozłowski E. Potocki Antoni (1780—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — t. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 792–793. (пол.)

• Antoni Norbert Robert hr. Potocki z Złotego Potoka h. Pilawa (Złota) (ID: 9.2.53) [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.