Андруші
Андруші́ — колишнє село неподалік Переяслава, було затоплене Канівським водосховищем, а перед тим включене до складу самого Переяслава.
| Андруші | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Бориспільський район |
| Рада | * Андрушівська сільська рада; * з 1954 р. Трубайлівська сільська рада; * з 1970 р. Переяславська міськрада [1] |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1096-го |
| Існувало до | до 1972 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′20″ пн. ш. 31°24′05″ сх. д. / 50.02222° пн. ш. 31.40139° сх. д. 31°24′05″ сх. д. / 50.02222° пн. ш. 31.40139° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Андруші | |
 Андруші | |
| Мапа | |
 | |
З історії
Андруші — колишній древній «град» Устя, який згадується в літописі 1096 та 1136 років.
За козаччини село належало до Трахтемирівської сотні Переяславського полку.
Є сповідний запис за 1777 рік.[2]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 38 хат посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[3]
За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 153 душі. Було у володінні різного звання «казених людей».[4]
Є на мапі 1800 року.[5]
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
Тарас Шевченко перебував у Андрушах у серпні — листопаді 1845 року. Жив у будинку архієрейської садиби. Тут Шевченко виконав два малюнки Андрушів: «Андруші» і «Верби в Андрушах».[6] У повісті «Близнецы» згадується церква із цієї садиби. Згадка про Андруші є також в інших поетичних творах та листах. У листі до Андрія Козачковського від 16 липня 1852 року Шевченко написав:
 | Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши… |  |
У листі від 14 квітня 1854 року до нього ж радив:
| | … возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли… Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші… | |
Станом на 1885 рік Андруші входили до Переяславської волості.
У 1930 році був створений колгосп ім. Будьонного, розкуркулено 3 двори. Під час Голодомору в селі померло 139 чоловік.[7]
15 листопада 1972 року згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР, села Андруші і Трубайлівка були включені в межу міста Переяслав-Хмельницький.[8][9]
Невдовзі село затопило Канівське водосховище, а більшість жителів переселили до Переяслава. На один з районів міста перенесена й назва села.
У зв'язку з затопленням села церкву Святого Георгія[2] заздалегідь (1969 року) перевезли до музею народної архітектури та побуту в Переяславі.
Церква Святого Георгія з с. Андруші. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Переяслав, вересень 2013 р.
Табличка з церкви про повторне заснування села Андруші. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Переяслав, травень 2015 р.
Див. також
Література
- Село Андруші : Історико-етнографічний нарис / [упоряд. В. Борисенко та ін.; за заг. ред. Г. Скрипник]. — К. : ІМФЕ, 2016. — 256 с. : 32 с. іл. — ISBN 966-02-7898-1.
Посилання
 | Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |