Бишовець Анатолій Федорович
Анато́лій Фе́дорович Бишове́ць[3] (нар. 23 квітня 1946, Київ) — український радянський футболіст, український радянський, український та російський футбольний тренер. Грав на позиції нападника, всю кар'єру гравця провів у київському «Динамо». Чотириразовий чемпіон СРСР. Один з найкращих нападників Радянського Союзу кін. 1960-х — поч. 1970-х років. За збірну СРСР провів 37 матчів (найкращий бомбардир збірної на чемпіонаті світу 1970 року). Тренував збірні СРСР, СНД і Росії. Заслужений майстер спорту СРСР (1991), заслужений тренер СРСР (1989), заслужений тренер України. Орден Трудового Червоного Прапора (1989), орден Пошани (Росія, 1997).
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Анатолій Федорович Бишовець | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 23 квітня 1946[1][2] (78 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 175 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Биш | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | центральний нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |   | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |   | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Ігрова кар'єра
Починав грати у футбольній школі «Динамо» (Київ) у 1958 році. Перші тренери: Микола Павлович Мельниченко й Микола Федорович Фоміних.
Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1968).
З 1964 року виступав за головну команду київського «Динамо». Разом з клубом чотири рази вигравав чемпіонат, один раз — Кубок, двічі здобув «срібло» чемпіонату СРСР. Був найкращим бомбардиром «Динамо» в сезонах 1966 — 19 м'ячів і 1967 — 9 м'ячів.
Протягом 1966—1972 років грав за національну збірну Радянського Союзу. Виступав у кваліфікації до Олімпійських ігор 1968, чемпіонатах Європи 1968 і 1972, чемпіонаті світу 1970, в турнірі Кубок Незалежності Бразилії 1972.. Загалом за збірну провів 37 матчів, забив 15 голів.
На стадіоні «Ацтека» в Мехіко встановлена статуя Анатолія Бишовця в сонмі найкращих гравців чемпіонату світу 1970 року.
Мав високу індивідуальну майстерність, техніку, часто застосовував обманні прийоми та рухи. Любив самостійно обігрувати суперника. Передчасно завершив кар'єру через травму.
Тренерська кар'єра
Протягом 1974—1985 був тренером груп підготовки київського «Динамо», старшим тренером і директором СДЮШОР «Динамо» (Київ), у 1982—1986 був також головним тренером юнацької збірної СРСР. Разом з юнацькою збірною став віцечемпіоном Європи 1985. Після аварії на ЧАЕС втік до Москви. З липня 1986 до жовтня 1988 був головним тренером олімпійської збірної СРСР. Під його керівництвом збірна виграла футбольний турнір Олімпіади-1988.
Протягом 1987—1990 років був головним тренером «Динамо» (Москва), 1990—1992 — головний тренер збірної СРСР/СНД.
Потім працював закордоном — у сезоні 1992/93 був головним тренером кіпрського клубу АЕЛ (Лімасол), у лютому-липні технічним директором, а з серпня 1994 до серпня 1996 року — головним тренером збірної Південної Кореї.
Протягом 1997—1998 — головний тренер санкт-петербурзького «Зеніта», в липні-грудні 1998 року — головний тренер національної збірної Росії.
Наприкінці сезону 1998/99 і на початку сезону 1999/2000 — головний тренер «Шахтаря» (Донецьк).
У 2003 році був головним тренером португальського «Марітіму». Віцепрезидент ФК «Хімки» (2003—2004). Спортивний директор клубу «Гартс» (Единбург, Шотландія); у 2005 р. — головний тренер клубу «Тома» (Томськ); у 2006—2007 рр. — головний тренер клубу «Локомотива» (Москва). З жовтня 2009 року — тренер-консультант «Кубані» (Краснодар)[4].
Інше
- У 1973 році знявся у фільмі «Дід лівого крайнього», де зіграв роль Віталія Бесараба — відомого футболіста, онука головного героя фільму.
- Автор книги «Не впасти за фінішем» (2008).
Громадська позиція
Багато років проживає в Росії. Засуджує дії української влади під час російське вторгнення в Україну (2022). Підтримав Анатолія Тимощука, який продовжив працювати в Росії під час війни, вважаючи, що спортсмени мають бути поза політикою[5].
Титули та досягнення
Футболіста
- Чемпіон СРСР: 1966, 1967, 1968, 1971
- Кубок СРСР: 1966
- учасник чемпіонату світу: 1970
- у списку 33 найкращих: 6 разів (1966, 1969 і 1971 — під № 1)
- Чемпіон (дублерів): 1965
Тренера
Олімпійський чемпіон: 1988- Срібло чемпіонату України (Шахтар): 1999.
Примітки
Джерела
- Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клубы. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва : Физкультура и спорт, 1972. — С. 286—287. (рос.)
- Мультимедійна енциклопедія ФК «Динамо» Київ
- А. В. Савин. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 113. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-22359-6. (рос.)
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бишовець Анатолій Федорович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бишовець Анатолій Федорович |
- Дані на сторінці збірної СРСР/Росії з футболу [Архівовано 30 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)