Аль-Аділь II Абу Бакр ібн Мухаммад
Аль-Аділь Сайф ад-Дін Абу Бакр ібн Мухаммад (араб. سيف الدين الملك العادل أبو بكر بن ناصر الدين محمد) (1216–1248) — єгипетський султан з династії Аюбідів.
| Аль-Адиль II Абу Бакр ібн Мухаммад سيف الدين الملك العادل أبو بكر بن ناصر الدين محمد | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1238 — 1240 | |||
| Попередник: | Аль-Каміль Мухаммад ібн Ахмад | ||
| Спадкоємець: | Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад | ||
| Народження: | 1221 | ||
| Смерть: | 9 лютого 1248 Каїр, Ayyubid Sultanated | ||
| Національність: | Курд | ||
| Країна: | Аюбіди | ||
| Релігія: | Іслам, сунітського спрямування | ||
| Рід: | Аюбіди | ||
| Батько: | Аль-Каміль | ||
| Мати: | Q85873125? | ||
| Діти: | Al-Mughith Umard | ||
Життєпис
Був сином аль-Каміля. Його батько помер 8 березня 1238 року, й аль-Аділь став його наступником. У той час у державі стрімко набирала обертів анархія. Аль-Муджахід Ширкух II ібн Мухаммад, емір Хомса, атакував свого сусіда й конкурента Тадж ад-Діна, еміра Хами. У Дамаску також тривала боротьба за владу, і зведений брат аль-Аділя ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад захопив престол на початку 1239 року. Після цього аль-Аділь вступив у союз зі своїм дядьком, ас-Саліхом Ісмаїлом.
Тим часом Аюб уклав союз зі своїм двоюрідним братом, ан-Насіром Даудом, колишнім еміром Дамаска й еміром Керака. Аюб розраховував узяти під контроль Єгипет, а ан-Насір — Дамаск. Війська Аюба вирушили до Єгипту, а назустріч йому — війська аль-Аділя. 31 травня 1240 року біля міста Більбейса мамлюки Аюба оточили намет аль-Аділя та змусили його оголосити про передачу трону Аюбу.
Аль-Аділь був ув'язнений у Каїрі, де й помер 9 лютого 1248 року.
Переворот, організований мамлюками у травні 1240 року, був прелюдією до періоду, коли вони почали відігравати визначну роль у житті Єгипту. Аюб, винний мамлюкам троном, лише розпалював їхню зарозумілість. Коли Туран-шах II ібн Аюб, син і наступник Аюба, спробував узяти їх під свій контроль, мамлюки убили його та поклали край султанату Аюбідів.
Джерела
- René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — III. 1188–1291 L'anarchie franque, Paris, Perrin, 1936, стор. 902