Альфред Ерну

Альфред Ерну (фр. Alfred Ernout, 30 жовтня 1879(1879жовтня30), Лілль — 16 червня 1973, Париж) — французький філолог, професор (з 1916), член Академії написів (з 1934). Автор праць з латинської мови та літератури (зокрема один з найкращих етимологічних словників латинської мови), видання пам'яток латинської літератури.

Альфред Ерну
фр. Alfred Ernout
Ім'я при народженні	фр. Alfred Georges Ernout[1]
Народився	30 жовтня 1879(1879-10-30)[2][5][…] Лілль[1]
Помер	16 червня 1973(1973-06-16)[2][3][…] (93 роки) XIV округ Парижа, Париж, Франція[6]
Країна	Франція
Діяльність	класичний філолог, викладач університету
Галузь	Латинська література і Італіки
Знання мов	латина, давньогрецька, умбрська, народна латина, церковна латина, італьські мови і французька[2][7]
Заклад	Колеж де Франс[8], Паризький університет, Практична школа вищих досліджень і Університет Лілльd
Членство	Академія надписів та красного письменства (1973)[9] і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Посада	президент[d] і професор
Нагороди	почесний доктор Гронінгенського університетуd Langlois prized (1929)

Викладав в Лільському університеті і в Сорбонні, пізніше в Колеж де Франс (з 1944). Один із засновників асоціації ім. Гійома Бюде (1917), присвяченій дослідженням античності. Президент Паризького лінгвістичного товариства (1953). Найпопулярнішими є дві його праці: складений спільно з А. Мейе етимологічний словник латинської мови (1932) і написаний спільно з Ф. Тома нарис латинського синтаксису (1951). Здійснив також наукові видання текстів багатьох латинських авторів, зокрема Лукреція, Петронія, Плавта, Плінія Старшого та ін.