Акмолінська область (Російська імперія)
Акмолінська область (Омська область в 1918–1920) — область Російської імперії, створена в 1868, її центром був Омськ.
| Акмолінська область | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 21 жовтня (2 листопада) 1868 |
|---|---|
| Офіційна назва | рос. Акмолинская область (21 жовтня (2 листопада) 1868) |
| Країна |  Російська імперія, Російська республіка і .svg){kind=small} Російська СФРР |
| Столиця | Омськ |
| Адміністративна одиниця | Західно-Сибірське генерал-губернаторство Степове генерал-губернаторство РСФРР |
| Кількість населення | 1 555 679 осіб |
| Замінений на | Омська губерніяd |
| На заміну | Область сибірських киргизівd і Тобольська губернія |
| Час/дата припинення існування | 3 січня 1920 |
.svg) | |
 | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 | |
 Акмолінська область у Вікісховищі | |
73° сх. д. / 54° пн. ш. 73° сх. д.
Історія
До її складу входили Акмолінський, Атбасарський, Кокчетавський, Омський та Петропавловський повіти.
До 1882 Акмолинська область входила до Західно-Сибірського генерал-губернаторства.
Згодом Західно-Сибірське генерал-губернаторство було скасовано й створено Степове генерал-губернаторство.
До Степового генерал-губернаторства Акмолінська область увійшла як адміністративна одиниця разом із Семипалатинською та Тургайською областями. Одночасно Томська й Тобольська губернії отримали права, якими користувалися губернії європейської частини Російської імперії, і до генерал-губернаторств більше не входили, а безпосередньо підпорядковувалися Петербургу. Центром новоствореного Степового генерал-губернаторства теж став Омськ.
У січні 1918 рішенням обласного з'їзду селянських депутатів Акмолінську область перейменовано на Омську; до неї приєднано Тарський та Тюкалинський повіти Тюменської (колишньої Тобольської) губернії.
3 січня 1920 Постановою Сибревкому Омська область перетворена в Омську губернію.
Населення
Згідно з даними перепису населення Російської імперії 1897 року в області мешкало 682608 осіб. Мовний склад населення був таким[1]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| киргиз-кайсацька | 427389 | 62,61 |
| російська | 174292 | 25,53 |
| українська | 51103 | 7,49 |
| татарська | 10819 | 1,58 |
| мордовська | 8546 | 1,25 |
| німецька | 4791 | 0,7 |
| Їдиш | 1613 | 0,24 |
| польська | 1142 | 0,17 |
| латиська | 544 | 0,08 |
| естонська | 375 | 0,05 |
| сартська | 368 | 0,05 |
| узбецька | 313 | 0,05 |
| білоруська | 246 | 0,04 |
| пермяцька | 203 | 0,03 |
| Інші | 864 | 1,3 |
Примітки
Джерела
- Н. Юрцовский. Административное деление (XVII–XX вв.) // Сибирская советская энциклопедия. Новосибирск: Сибирское краевое издательство, 1929, т. 1, стлб. 20-27.
- П. П. Вибе. Административное деление // П. П. Вибе, А. П. Михеев, Н. М. Пугачева. Омский историко-краеведческий словарь. Москва: Отечество, 1994, с. 6-7.