Академічні звання Петербурзької академії мистецтв

Академічні звання Петербурзької академії мистецтв — почесні звання, що присуджувалися художникам і архітекторам, вихованцям академії, та їх викладачам, а також вагомим колекціонерам, державним і громадським діячам за значні заслуги в галузі образотворчого мистецтва і архітектури.

Звання були затверджені відповідними статутами:

• академік, призначений (кандидат в академіки, 1764—1859);
• почесний член академії (1763—1918);
• почесний вільний общник (1766—1893);
• почесний любитель мистецтв (1763—1918).

Присудження цих звань відбувалося шляхом голосування щороку, на Публічних зборах академії.

Серед представників українського мистецтва, звання академіка були удостоєні:

• академіка гравюри — Тарас Шевченко (1860; за гравюри з картин Рембрандта ван Рея «Притча про робітників на винограднику» й Івана Соколова «Приятелі»);
• академіка живопису — Костянтин Трутовський (1860; за картину «Хоровод у Курській губернії»);
• академіка живопису — Володимир Орловський (1887; за картини «Захід сонця», «У степу», «Вечір»).

Почесними членами академії були представники українського мистецтва або інші митці й діячі науки, які працювали в Україні:

Почесними вільними общниками стали:

• художниця Марія Раєвська-Іванова;
• археолог Турвонт Кибальчич;
• колекціонер Григорій Тарновський.

Академіками стали:

Згідно з Тимчасовим статутом академії 1893 року, що діяв до 1918 року, звання академіка було збережене і введено нове — дійсний член. Серед них:

Для викладачів академії з 1764 року було встановлено звання ректора, ад'юнкт-ректора (до 1802 року), радника, професора і радника (з 1802 року), заслуженого ректора, заслуженого професора (обидва — з 1830 року).

Вихованцям академії на щорічних публічних зборах присуджували звання «класного» або «вільного» (некласного) художника.