Азитроміцин

Азитроміцин — антибіотик, що діє бактеріостатично, інгібуючи синтез бактеріального білка шляхом зв'язування з 50S-субодиницею рибосом. Препарат має широкий спектр антибактеріальної дії. До азитроміцину чутливі стрептококи, метицилінчутливі стафілококи, хламідії, легіонелли, клостридії, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, пастерела, фузобактерії, Porphyromonas, бліда спірохета, лістерія, борелія, нейсерії, сальмонели, шиґелли, єрсінії, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, мікоплазми, пептококи, пептострептококи. Нечутливими до азитроміцину є метицилінрезистентні стафілококи, ентерококи, більшість анаеробних бактерій.

Як і після внутрішньовенного введення препарату, так і після приймання всередину максимальна концентрація в крові досягається за 2-3 години. Азитроміцин швидко розподіляється в тканинах організму(концентрація препарату в 50 раз вищі в тканинах, ніж в плазмі). Біодоступність при прийманні всередину 37%, при внутрішньовенному введенні — до 50%. Антибіотик добре проникає в тканини дихальних шляхів, в тканини сечостатевої системи, в шкіру та м'які тканини. Препарат має здатність накопичуватись в лейкоцитах(як гранулоцитах, так і в моноцитах і макрофагах), що пояснює високу активність до внутрішньоклітинних збудників. Період напіввиведення препарату становить 2-4 доби, висока концентрація препарату в організмі зберігається протягом 5-7 днів після його скасовування. Виводиться азитроміцин з організму переважно з жовчю (50% дози) і нирками (12% дози).

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

• інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
• інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
• інфекції шкіри та м'яких тканин: мігрувальна еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.
• генітальні інфекції тяжкого перебігу;
• інфекції будь-якої локалізації, які породжують мікоплазми чи хламідії.

У 2020 році азитроміцином лікували коронавірус в Україні.^[2]

Підвищена чутливість до азитроміцину або інших макролідних антибіотиків, тяжкі порушення функції печінки та нирок.

При застосуванні азитроміцину спостерігаються наступні побічні ефекти:

• алергічні реакції — висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла;
• з боку травної системи — нудота, блювання, діарея, метеоризм, псевдомембранозний коліт, токсичний гепатит, панкреатит;
• з боку серцево-судинної системи — тахікардія, аритмія, подовження інтервалу Q-T, фібриляція передсердь, артеріальну гіпотензія;
• інші побічні дії — порушення слуху, артралгії, інтерстиціальний нефрит, запаморочення, головний біль, судоми, кандидоз, вагініт;
• зміни в лабораторних показниках — нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, підвищення рівня активності трансаміназ і лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, підвищення рівня креатиніну, білірубіну.

Крім цього, відмічається біль у місці внутрішньовенної ін'єкції та місцева реакція.

Азитроміцин випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,5 г, таблеток по 0,125 г, 0,25 і 0,5 г, а також у вигляді порошку для приготування суспензії.

• Сумамед Державний реєстр лікарських засобів України
• Азитроміцин: таблет. | ін'єкц. mozdocs.kiev.ua
• (рос.)Группа макролидов [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]