Аеродинамічна якість

Аеродинамічна якість визначається наступним співвідношенням:

${\displaystyle K(\alpha )={\frac {C_{ya}(\alpha )}{C_{xa}(\alpha )}},}$

де

${\displaystyle \alpha }$ - Кут атаки;

${\displaystyle C_{ya}}$ - Коефіцієнт підіймальної сили;

${\displaystyle C_{xa}}$ - Коефіцієнт лобового опору.

Підіймальна сила є корисною складовою аеродинамічної сили, яка підтримує літальний апарат у повітрі. Лобовий опір, навпаки, призводить до додаткової витрати енергії літального апарату і є шкідливою складовою. Таким чином, їхнє відношення дозволяє схарактеризувати якість літального апарату. Більшій аеродинамічній якості відповідає більша підіймальна сила та (або) менший опір руху.

Максимальне значення аеродинамічної якості для літака відповідає найвигіднішому куту атаки для здійснення планування на максимальну дальність у спокійній атмосфері. Аеродинамічна досконалість літака визначається меншим лобовим опором при даній підіймальній силі.

На полярі, яка являє собою об'єднаний графік залежності коефіцієнтів лобового опору і підіймальної сили від кута атаки, аеродинамічна якість для кожного кута атаки є тангенсом кута нахилу лінії, що з'єднує початок координат, з точкою поляри, що відповідає цьому куту атаки.

У простішому представленні аеродинамічна якість можна розцінювати як відстань, яка може пролетіти літальний апарат з деякої висоти в штиль з вимкненим двигуном (якщо він взагалі є). Наприклад, у планера якість зазвичай близько 30, а у дельтаплана — 10). Тобто з висоти 1 кілометр спортивний планер зможе пролетіти в ідеальних умовах приблизно 30 км, а дельтаплан - 10.

• aviaros.narod.ru: Словарь авиационных терминов (А) [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.]
• Аеродинамічна якість Боїнга^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Loftin L. K., Jr. Quest for performance: The evolution of modern aircraft. — Washington, D.C. : NASA Scientific and Technical Information Branch, 1985.