Адміністративний устрій Автономної Республіки Крим

Після 7.09.2023 року територія АР Крим згідно правил нового адміністративно-територіального устрою, поділена на 10 районів.^[1][2]:

1. Бахчисарайський район.
2. Білогірський район.
3. Джанкойський район.
4. Євпаторійський район.
5. Керченський район.
6. Курманський район.
7. Перекопський район.
8. Сімферопольський район.
9. Феодосійський район.
10. Ялтинський район.

Херсонська область

Севастополь

Краснодарський край

Азовське море

Чорне море

Бахчисарайський
     район

Білогірський
район

Джанкойський
район

Курманський
район

Перекопський
               район

Керченський
район

Євпаторійський
район

Сімферопольський
район

Феодосійський
район

Ялтинський район

Після приходу до влади більшовиків і утворення 18 жовтня 1921 Кримської АРСР адміністративно-територіальний поділ республіки неодноразово змінювалося.

На підставі резолюції ХІІ з'їзду РКП(б) «Про районування в окремих областях та республіках», а також спільної постанови Кримського ЦВК і РНК Кримської АСРР від 16 серпня 1923 р, округи на півострові було скасовано і затверджено новий поділ на 15 районів: Ак-Мечетський, Алуштинський, Вірменський, Бахчисарайський, Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Карасубазарський, Сарабузький, Севастопольський, Сімферопольський, Старокримський, Судацький, Феодосійський, Ялтинський. Причому деякі райони були ліквідовані майже відразу після їх створення, а їх територія була приєднана до інших районів. Постановою Президії Кримського ЦВК від 19 липня 1924 р. «Про районування в Криму» (затвердженої 04.09.1924^[3]) скасовувалися Старокримський і Алуштинський райони, їх територія приєднувалася до Феодосійського і Ялтинського районів. Наступним рішенням Президії Кримського ЦВК були скасовані як самостійні одиниці Вірменський, Сарабузький і Ак-Мечетський райони. Перший з них було приєднано до Джанкойського, другий — до Сімферопольського, третій — до Євпаторійського районів.

1926 року були визначені і затвердженні міста (міські поселення).^[4]

У 1930 р. було додатково створено ще 6 районів. В тому числі: Фрайдорфський єврейський національний район (населення району складало 26 тис. осіб; з них 33% — євреї, росіяни — 25%, кримські татари — 20%, німці — 15%), Біюк-Онларський німецький національний район, Ішунський, Ак-Мечетський, Алуштинський та Сейтлерський татарські національні райони^[5] (на 1930 р. районів було 16).

На початку 1935 р. відповідно до рішення листопадового пленуму ЦК ВКП (б) було проведене нове районування. В результаті були створені ще 9 нових районів, у тому числі Тельманівський з німецьким населенням до 50%, Лариндорфський з єврейським населенням до 60%, Куйбишевський з кримськотатарським населенням до 95%.До 1937 року їх число було збільшено до 26 — в 1937 р. був створений Зуйський район.^[6]

Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія та Ялта були виділені зі складу районів в окремі адміністративні одиниці.

Деякі райони мали національний статус: Балаклавський, Куйбишевський, Бахчисарайський, Ялтинський, Алуштинський, Судацький - кримськотатарські (6), Фрайдорфський і Лариндорфський - єврейські, Бююк-Онларський і Тельманський - німецькі, Ішунський (пізніше Красноперекопський) - українська. Та 441 сільська рада, в тому числі 178 татарських,130 російських, 40 німецьких, 32 єврейських.

До початку Німецько-Радянської війни всі райони та нацональні сільради втратили національний статус (у 1938 році - німецькі, в 1939 - єврейські, потім всі інші) в результаті ухвалення Президією Верховної Ради Автономії таємної постанови про ліквідацію 19 національних сільських рад і реорганізацію 11 національних сільських рад у ради без врахування національного складу населення (1938).

На карті кримськотатарські райони виділені бірюзовим, єврейські - синім, німецькі - червоним, український - жовтим, змішані райони - рожевим.

Напад Німеччини на СРСР спричинив зміну адміністративно-територіального устрою в Криму. Крим разом з південними частинами Запорізької і Миколаївської областей ввійшов до складу Генерального округу «Таврія» — складову частину Рейхскомісаріату «Україна». Центром його стало місто Мелітополь. Станом на 1 вересня 1941 р. територія округу складала 22900 квадратних кілометри та нараховувала 661981 особу. В 1943 р. округ «Таврія» складався з 4 штадткомісаріатів: Сімферополь, Севастополь, Керч, Мелітополь і 14 районних областей з центрами в Євпаторії, Джанкої, Курман-Кемельчі, Сімферополі, Ялті, Севастополі, Ічнах, Судаку, Керчі, Урюпінську, Каховці, Геніченську, Акимовці і Мелітополі, які складалися з районного центру і навколишніх населених пунктів. Щоправда, така адміністративна структура існувала лише на карті, оскільки Крим до моменту його звільнення знаходився під подвійним управлінням: номінально — під цивільним, а фактично — під воєнним.

Проте 30 червня 1945 р. Кримську АРСР було перетворено на Кримську область у складі РРФСР. (Як стверджує Д. Велігодський, це було зроблено з порушенням конституцій СРСР, РРФСР та Кримської АРСР. А ці нормативні акти (про ліквідацію автономії) були визнані Верховною Радою СРСР у 1989 р. «незаконними і репресивними»).

• У 1944, 1945 та 1948 рр. проведена значна низка перейменувань.^[7][8][9]
• У лютому 1954 р. з РРФСР до складу УРСР була передана Кримська область^[10] — як депресивний регіон для відродження та відбудови народного господарства.^[11][12]
• 24 квітня 1957 р. ліквідовано Балаклавський район^[13]; у 1959 р. скасовано ще 2 райони.^[14]
• У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 10 районів^[15]. Таким чином скасовувались 11 районів^[16][17]: Азовський, Кіровський, Куйбишевський, Октябрьський, Первомайський, Приморський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Совєтський та Судацький.
• 11.02.1963 Євпаторійський р-н перейменовано на Сакський район (з перенесенням районного центру).^[18]
• 10.06.1964 Алуштинський р-н ліквідований, м. Алушта віднесена до категорії міст обласного підпорядкування.^[19]
• У 1965 р. деякі з них були відновлені до 12^[20][21]: Бахчисарайський, Білогорський, Джанкойський, Кіровський, Червоногвардійський, Красноперекопський, Ленінський, Нижньогірський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Чорноморський
• У грудні 1966 р. відновилось ще 2 райони: Первомайський та Совєтський.^[22]
• 07.12.1979 — утворено Судацький район^[23]

Як можна бачити з наведеної карти, деякі з цих 11 територій займають велику площу і включають в себе багато населених пунктів крім міста-центру. Глави районів призначаються Президентом України за поданням прем'єр-міністра Криму, а голови міст обираються загальним голосуванням.

Регіони, в свою чергу, складаються з міських, селищних та сільських громад.

Територія, підпорядкована міській раді Севастополя, а також північна частина Арабатської стрілки, що відноситься до Херсонської області розташовані на Кримському півострові, але не входять до складу автономної республіки.

У лютому-березні 2014 року майже вся територія Кримського півострову була окупована російськими загарбниками, а 18 березня — анексована Російською Федерацією, що знайшло відображення у так званому договорі про прийняття Криму до складу Росії.

Окупаційна влада не вносила суттєвих змін в адміністративний поділ на півострові — усі райони і території міськрад отримали статус муніципальних утворень.

• Автономна Республіка Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Адміністративно-територіальний устрій Автономної Республіки Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради.
• World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Крымской области(рос.)

• Андрощук А. В. Перейменування об'єктів адміністративно-територіального поділу Криму як репресивний та пропагандистський засіб державної політики (ІІ половина ХХ століття) // Крим в історичних реаліях України : Матеріали наук. конф. «Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР» (Київ, 19 лютого 2004 р.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 317–334. — 404 с. — ISBN 966-02-3348-9.
• Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 19. — 5000 экз.
• Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
• Крымская область: адм.-территор. деление на 1 января 1977 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета депутатов трудящихся; [сост. М. М. Панасенко]. — 3-е изд. — Симферополь: Таврия, 1977. — 116 с. [Архівовано 10-02-2020 у Wayback Machine.]
• Крымская область. Административно-территориальное деление: на 1 января 1986 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета нар. депутатов; [сост. В. Д. Макеев]. — 4-е изд. — Симферополь: Таврия, 1986. — 112 с.
• Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783–1998 гг. / Справочник. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. — 464 с.(рос.)
• Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 7–30.
  (Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)

• Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 11–24. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.

• Адміністративний устрій України