Авіаносці типу «Форрестол»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Авіаносці типу «Форрестол»
Авіаносець «Форрестол»
Служба
Тип/класАвіаносець
Держава прапора
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж76 000 - 80 600 тонн
Довжина318-326 м
Ширина39,4-39,5 м
Осадка11,2-11,3 м
Бронюванняпояс 150 мм
борт 30 мм
політна палуба - 45 мм
Технічні дані
Рухова установка4-вальна енергетична установка, 4 турбіни, 8 котлів
Потужність260 000 - 280 000 к.с.
Швидкість33 вузли
Автономність плавання12 000 миль на 18 вузлах
3 600 миль на 33 вузлах
Екіпаж4 490
Озброєння
Зенітне озброєння8 127-мм універсальних гармат
Авіаціядо 90 літаків

Авіаносці типу «Форрестол» (англ. Forrestal-class aircraft carrier) - серія важких ударних авіаносців США 1950-х років.

Представники

ред. код
НазваНомерВерфЗакладенийСпущений на водуВступив у стрійДоля
Форрестол
Forrestal
CV-59NNS14 липня 1952 року11 грудня 1954 року1 жовтня 1955 рокузнятий з озброєння 11 вересня 1993 року, пущений на злам у 2014 році

[1]

Саратога
Saratoga
CV-60верф флота у Нью-Йорку16 лютого 1953 року8 жовтня 1955 року14 квітня 1956 рокузнятий з озброєння 20 серпня 1994 року, пущений на здам у 2014 році

[2]

Рейнджер
Ranger
CV-61NNS2 серпня 1954 року29 вересня 1956 року10 серпня 1957 рокузнятий з озброєння 10 липня 1993 року, доля вирішується
Індепенденс
Independence
CV-62верф флота у Нью-Йорку1 липня 1955 року6 червня 1958 року3 квітня 1959 рокузнятий з озброєння 30 вересня 1998 року, доля вирішується

Історія створення

ред. код

Проєкт «Форрестол» став першим реалізованим післявоєнним проєктом авіаносця. При його розробці був всесторонньо врахований досвід війни, особливо у плані підвищення живучості та мореплавності. «Форрестоли» із самого початку розроблялись для базування важких літаків з ядерної зброї.

Конструкція

ред. код

Корпус

ред. код

Зовнішньо від попередніх авіаносців вони відрізнялись дуже високим надводним бортом та відносно невеликим островом. Ангар на 90-100 реактивних літаків (232 х 32 х 7,65 м) був зроблений закритим зі всіх сторін, крім кормового вікна. Дві протипожежні штори можуть розділяти ангар на три ізольовані відсіки. Управління механізмами приводу цих штор здійснюється з двох центральних протипожежних постів.

Політна палуба (316 х 76,8 м) була обладнана кутовою (10,5 градуса до діаметральної площини) посадковою ділянкою, довжина якої 76,8 м. Авіаносець отримав чотири парові катапульти. Дві з них (типу C-11, довжиною 75 м) встановили в носовій частині, ще дві (типу C-7, довжиною 70 м) - на кутовій палубі. Час перезарядження становить 25-30 с. Для зупинки літаків, що сідають на палубу, служив аерофінішер з п'ятьма тросами та аварійний бар'єр. Чотири бортових ліфти (21,9 х 15,2 м) могли піднімати машини масою до 50 тонн. Три ліфти встановлені з правого борту (два перед надбудовою, один позаду неї), один з лівого борту в носовій частині посадкової палуби.

Велику увагу проєктувальники приділили зменшенню розмірів острівної надбудови та розташуванню димової труби (з тим, щоб дим не закривав кормову частину палуби). Шестиярусна надбудова мала 34 метри в довжину та 14 метрів у висоту. В її стінці з правого борту було зроблено 8 отворів (2 х 3 м) для подачі повітря в котли, а всередині проходить димова труба.

Бронювання та захист

ред. код

По ватерлінії проходив 150-мм броньовий пояс. Надводний борт був прикритий 30-мм бронею, а позаду нього встановлена поздовжня перебірка. Тонка протиосколочна броня прикривала бокові стіни ангару та димоходи. Горизонтальний захист включав 45-мм політну палубу та ще дві броньовані палуби. Посилений протиторпедний захист мав глибину 7 метрів. Він включав п'ять поздовжніх перебірок з кожного борту, доведених по висоті до четвертої палуби. Четверта перебірка зроблена з 76-мм броні. Відсіки між перебірками заповнені паливом та водою.

Авіаносці типу «Форрестол» отримали також протиатомний захист. Він включав:

  • систему водяного захисту послаблення впливу радіоактивних опадів;
  • дистанційне керування механізмами з постів, що має посилений захист від ударної хвилі, проникаючої радіації та інших факторів ядерного вибуху;
  • систему дезактивації конструкцій та механізмів;
  • герметизацію основних приміщень;
  • систему автоматичного кондиціювання повітря та його регенерації;
  • систему подачі повітря в котли
  • сигнальну дозиметричну апаратуру.

Енергетична установка

ред. код

Машинно-котельні відділення для підвищення живучості були рознесені на чотири ешелони, по два котла та одній турбіні у кожному. Електроенергію виробляли 8 турбогенераторів по 1 500 кВт та 6 дизель-генераторів по 600 кВт. На кораблях використовується змінний трифазний струм напругою 450-1000 В.

Авіаносець керується трьома рулями. Його мореплавні якості якості дозволяють піднімати у повітря та приймати літаки при хвилюванні моря до 7 балів.

Озброєння

ред. код

Оборонне озброєння спочатку складалось з 8 одноствольних 127-мм універсальних гармат типу Mk.42 зі скорострільністю 40 пострілів за хвилину. Пізніше замість них були встановлені дві восьмизарядні пускові установки Mk.29 ЗРК RIM-7 Sea Sparrow та три 20-мм артилерійські установки малого калібру Phalanx CIWS, а також пускові установки 127-мм некерованих снарядів для постановки радіоелектронних завад.

Авіація

ред. код

Спочатку на авіаносцях типу «Форрестол» базувались:

  • 1 ескадрилья важких штурмовиків;
  • 4 ескадрильї легких штурмовиків;
  • 2 ескадрильї винищувачів;
  • 1 ескадрилья розвідників;
  • 1 ескадрилья літаків ДРЛС.

Після виводу зі складу флоту протичовнових авіаносців на «Форрестоли» замість двох легких штурмових ескадрилей розмістили дві протичовнові ескадрильї.

Загальний запас авіаційного палива та озброєння становив 1,6 млн літрів та 5 900 тонн, що дозволяло вести бойові дії протягом 6-8 днів (при 4 літако-вильотах на добу).

Радіотехнічне обладнання

ред. код

Радіотехнічне обладнання включало в себе радари пошуку повітряних цілей AN/SPS-48 та 43A, пошуку цілей, що летять на низькій висоті AN/SPA-58, пошуку надводних цілей AN/SPS-10, навігаційного радіолокатора AN/SPN-10. Крім того, авіаносці були оснащені бойовою інформаційно-керуючою системою NTDS та радіонавігаційною системою TAKAH.

Характеристика проєкту

ред. код

Авіаносці типу «Ессекс» та «Мідвей» втратили своє значення ударних авіаносців після вступу у стрій авіаносців типу «Форрестол». Американці зразу проєктували їх із запасом на збільшення габаритів палубних літаків та завчасно передбачили можливість заміни їх обладнання. Велика вартість авіаносця, повна водотоннажність якого перевищила 76 000 тонн, окупилась, оскільки кораблі служили більше 40 років та застаріли фізично, але не морально - рідкісний випадок у світовому кораблебудуванні. Фактично, всі наступні американські авіаносці, до «Німіца» включно, по суті є модифікації «Форрестолів».

Неодноразові модифікації робили ці кораблі протягом всього строку служби цілком сучасними авіаносцями, проте на даний час вони виведені у резерв. Два кораблі були продані на злам, доля ще двох вирішується.При цьому «Форрестол» використовувався як навчальний корабель, на якому проходили підготовку пілоти палубної авіації.

Галерея

ред. код

Література

ред. код
  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега,2006 — 256 с.

Примітки

ред. код

Див. також

ред. код

Посилання

ред. код

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Форрестол»

Навігаційне меню