Історичний центр Санкт-Петербурга, передмістя та фортифікаційні споруди

Об'єкт «Історичний центр Санкт-Петербурга» став одним з перших у практиці ЮНЕСКО випадків надання статусу пам'ятки величезному культурно-природному ландшафту, на території якого ведеться активне господарювання і проживають сотні тисяч людей. До нього увійшли навіть ті об'єкти, зв'язок яких із центром Петербурга далеко не очевидна, як, наприклад, давньоруська Оріхівська фортеця на Ладозі та Линдуловський гай. Приміські зони включають в себе не тільки палацово-паркові комплекси, а й природні ландшафти, пам'ятки промисловості (Сестрорецький збройовий завод) тощо. Консервація таких протяжних ділянок сучасного міського ландшафту пов'язана з великими труднощами, про що свідчить виключення зі списку типологічно подібного ландшафту долини Ельби з Дрезденом (2009) через плани будівництва нового моста через Ельбу.

У 2012 році Уряд Санкт-Петербурга затвердив цільову програму «Збереження і розвиток територій „Конюшенна“ і „Північна Коломна — Нова Голландія“, що розташовані в історичному центрі Санкт-Петербурга, на 2013—2018 роки» .

У результаті переходу Санкт-Петербурга до програмно-цільового методу планування у 2014 році Програма збереження історичного центру стала частиною державної програми «Економічний і соціальний розвиток територій Санкт-Петербурга»^[1], яку прийняли 30 червня 2014 року строком на 6 років. Курирує виконання державної програми Комітет з економічної політики і стратегічного планування Санкт-Петербурга. Головним експертно-консультаційним органом, що супроводжує реалізацію Програми, є Рада зі збереження і розвитку територій історичного центру Санкт-Петербурга при Уряді Санкт-Петербурга^[2], створений у 2013 році.

У рамках Програми виділено дві території історичного центру Санкт-Петербурга: «Конюшенна» і «Північна Коломна — Нова Голландія».

Плани будівництва в Петербурзі висотного Охта-центру викликали заклопотаність ЮНЕСКО. У червні 2007 року в Новій Зеландії пройшла 31-а сесія комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. У рішення сесії по об'єкту світової спадщини «Історичний центр Санкт-Петербурга і пов'язана з ним група пам'яток» відзначено, що «плани, надані країною-учасницею 18 січня 2007 року і 5 березня 2007 року, не відповідають вимогам комітету, а також не містять чітких кордонів і буферних зон усіх об'єктів, включаючи Ленінградську область», і прийнята наполеглива рекомендація до органів влади Росії «призупинити реалізацію проекту, включаючи дозволи на проведення робіт, поки всі відповідні матеріали не будуть розглянуті, і поки не будуть розглянуті всі пов'язані з цим питання матеріали і не буде проведена всебічна оцінка загроз об'єкту світової спадщини»^[3][4]. У грудні 2010 року проект Охта-центру був заморожений на невизначений час.

• Борис Николащенко «У Петербурга как пространственной системы нет аналогов» [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (интервью)
• Аудиогид-путеводитель по Санкт-Петербургу [Архівовано 14 травня 2022 у Wayback Machine.]
• «Типове та повторне будівництво в Петербурзі в 30-х-40-х роках XVIII століття» (рос.) Петербург в 30-х– 40-х годах XVIII века. (Пресс-реліз)