Інтерлейкін-2
IL-2 (англ. Interleukin 2) — це імунорегуляторний білок[4], який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 4-ї хромосоми.[5] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 628[6].
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| MYRMQLLSCI | ALSLALVTNS | APTSSSTKKT | QLQLEHLLLD | LQMILNGINN | ||||
| YKNPKLTRML | TFKFYMPKKA | TELKHLQCLE | EELKPLEEVL | NLAQSKNFHL | ||||
| RPRDLISNIN | VIVLELKGSE | TTFMCEYADE | TATIVEFLNR | WITFCQSIIS | ||||
| TLT |
Кодований геном білок за фізіологічними функціями належить до цитокінів, факторів росту.Білок регулює активність білих кров'яних тілець (лейкоцити, лімфоцити), виконує імунну функцію. Продукується й секретується активованими CD4+ та CD8+ Т-клітинами у позаклітинне середовище[7].
IL-2 утворює комплекси з IL-2Rα, IL-2Rβ, та гама-ланцюгами (γс) рецепторних субодиниць[4].
Рекомбінантний аналог інтерлейкіну-2 називається альдеслейкін.
Структура
IL-2 - це невеликий глобулярний глікопротеїн[8], який складається з чотирьох зв'язаних α-спіралей, розміри білку сягають 15.5-16 kDA[9].
Функції
Інтерлейкін-2 відіграє важливу функцію в імунній системі, розвитку її толерантності через безпосереднь дію на Т-клітини[8]. Такий вплив запобігає розвитку аутоімунних захворювань, сприяючи диференціювання незрілих Т-клітин у регуляторні Т-клітини[9]. IL-2 стимулює апоптоз клітини[9], сприяє диференціації Т-клітин в Т-хелпери та Т-клітини пам'яті, якщо антиген зв'язаний з недиференційованою Т-клітиною, це допомагає організму знищити інфекцію[10].
Інтерлейкін-2 підвищує активність NK-кілерів, цитотоксичних Т-клітин та лімфокін-активованих кілерів[11][12]. Також IL-2 сприяє проліферації B-лімфоцитів та секреції імуноглобуліну[12].
Рецептори
Інтерлейкін-2 рецептори (англ. Interleukin-2 receptor, скорочено: IL-2R) - це трансмембранний білок, існує у мономерній, димерній та тримерній формах[9].
Мономери IL-2R включають IL-2Rα (CD25) ланцюг, зазвичай є мембран-асоційованими, але також мають розчинну форму. Зв'язуються з IL-2 з низькою константою дисоціації (Kd). Але зв'язування IL-2 з IL-2Rα не викликає передачу сигналу далі, ймовірно вони працюють як рецептори-приманки для IL-2. Гетеродимери та гетеротримери IL-2R передають сигнали в клітину, зв'язуючись з IL-2[9][12].
Димери IL-2R складаються з IL-2Rβ (CD122) та IL-2Rγ (CD132), у цей же час гетеротример складається з CD25, CD122 та CD132. Димери порівняно з тримерами володіють низькою спорідненістю до IL-2[9].
При взаємодії інтерлейкіну-2 з IL-2R рецептором, перенесення сигналу може відбуватися трьома основними шляхами, включно: JAK/STAT, PI3K-AKT, MAPK[9].
Терапевтичне застостування
Периферичні лімфоцити крові людини оброблені IL-2 in vitro виявляють цитотоксичну активність, яка негативно впливає на розвиток ракових пухлин. Такі клітини ще називаються лімфокін-активовані кілери (LAK)[12].
При обробці інтерлейкіном-2 пухлинноінфільруючих лімфоцитів (TIL) їхня потенційна вбивча активність проти аутогенних ракових клітин in vitro вища, ніж у LAK клітин[12].
Окрім клінічних досліджень для лікування злоякісних пухлин з використанням IL-2, також проводяться випробовування інтерлейкіну-2 у якості антиретровірусної терапії для пацієнтів з ВІЛ. Комбінування імунної та антиретровірусної терапії підвищує кількість CD4+ Т-клітин, що викликає посилення імунної відповіді, як вважається, це у майбутньому піідвищить шанси на вижавання ВІЛ-інфікованих пацієнтів[12].
Література
Примітки
Див. також
 | Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |