Інгібітори АПФ
Інгібі́тори ангіотензинперетво́рюючого ферме́нту (АПФ) або Інгібі́тори ангіотензинконверту́ючого ферме́нту інгібують перетворюючий фермент пептидилдипептидазу, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II, також послаблюють розпад брадикініну — сильний вазодилататор, який стимулює викид NO і простацикліна (простагландина I2). Гіпотензивна активність інгібіторів АПФ є наслідком інгібування дії ренін-ангіотензинової системи і посилення ефектів калікреїн-кінінової системи.
Ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I під час реакції за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, кінінази II), є потужним вазоконстриктором, первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензинової системи та важливим компонентом патофізіологічних механізмів гіпертензії. Він також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз.
Класифікація інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту
Із сульфгідрильними групами
Дикарбоксилатні
Фосфонатні
Природні інгібітори АПФ
Казокініни та лактокініни[1].
Примітки
Література
1. Katzung, B.G. (ed.) Basic & Clinical Pharmacology (11th ed.). New York: McGraw-Hill, 2009.Section III. Cardiovascular-Renal Drugs Chapter 11 Antihypertensive Agents
2. Rang, H.P., Dale, M.M., Ritter, J.M. and Gardner, P. Pharmacology (6th ed.). New York: Churchill Livingstone, 2007.
3. Lippincott's Illustrated Reviews: Pharmacology, 4th — Richard A Harvey, Richard Finkel, Michelle A Clarke, Lippincott Williams & Wilkins; Fourth Edition edition (July 1, 2008).
4. Goodman and Gilman's The Pharmacological Basis of Therapeutics (11th ed.). New York: McGraw-Hill, 2006. Chapter 30.
5. Essentials of Medical Pharmacology, KD Tripathi, 6ed, 2008.
6. Color Atlas of Pharmacology. Heinz Luellmann, Klaus Mohr, Lutz Hein, Detlef Bieger, Thieme; 3 Rev Exp edition (August 27, 2005).
 | Це незавершена стаття про лікарські засоби. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інгібітори АПФ |