Ізе (Хузестан)
Ізе[4] (перс. ايذه) — місто на південному заході Ірану, в остані Хузестан. Адміністративний центр шагрестану Ізе.
Ізе
Координати 31°49′53″ пн. ш. 49°52′10″ сх. д. / 31.83138888891666696° пн. ш. 49.8694444444722222° сх. д. 49°52′10″ сх. д. / 31.83138888891666696° пн. ш. 49.8694444444722222° сх. д.
|
Географія і клімат
Місто знаходиться на північному сході Хузестана, у гірській місцевості західного Загросу, на висоті 824 м над рівнем моря[5]. Ізе розташоване на відстані близько 120 км на північний схід від Ахваза, адміністративного центру остану і на відстані 190 км на північний захід від Ісфагана. У весняно-літній період переважає помірний м'який тип клімату; однак, зими в Ізе одні з найхолодніших в усьому Хузестані. Ізе є значущим регіональним сільськогосподарським центром. Головний продукт — рис. Досить розвинена також гірнича справа.
Населення
На 2006 рік населення становило 103 695 осіб[6]; у національному складі переважають бахтіари.
| 1986 | 1991 | 1996 | 2006 | 2010 |
|---|---|---|---|---|
| 46 042 | 64 072 | 81 288 | 103 695 | 114 509[7] |
Історія
Місто виникло як центр невеликого гірського царства Айяпір (Ayapir), територію якого, було правителі Еламу включили до складу своєї імперії[8][9]. Від еламської епохи дійшли до наших днів низка скельних барельєфів, переважно релігійного змісту. Є також барельєфи, що зображують сцени з життя царського двору. 2008 року, з ініціативи уряду Ірану, барельєфи були запропоновані для внесення до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[10]. Пізніше місто було відоме як Ізадж (Izaj), а також як Маламир (Mālamir). Свою сучасну назву Ізе отримало 1935 року.
Примітки
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)[недоступне посилання]