Іділь Бірет
Іділь Бірет (21 листопада 1941, Анкара) — турецька піаністка.
| Іділь Бірет | |
|---|---|
| тур. İdil Biret | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 21 листопада 1941 (82 роки) |
| Місце народження | Анкара, Туреччина |
| Роки активності | 1943 — тепер. час |
| Громадянство | Туреччина |
| Професії | піаністка, музикантка |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Надія Буланже[1], Mithat Fenmend, Альфред Корто і Вільгельм Кемпф |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | класична музика |
| Нагороди | State Artist |
| idilbiret.eu | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народилася в 1941 році в Анкарі, Туреччина. У семирічному віці під опікою Надії Буланже почала навчатися у Паризькій консерваторії Франції. Задля цього турецький парламент видав закон, який дозволив їй вчитися за кордоном. Вона була улюбленицею Вільгельма Кемпфа, який вважав її найкращою ученицею серед обох статей.[2]
Творчість
З 16-річного віку Іділь Бірет грала на концертах у всьому світі з оркестрами, включаючи Лондонський симфонічний оркестр, Філармонічний оркестр, оркестри Бі-Бі-Сі, Ленінградський філармонічний оркестр, Бостонський симфонічний оркестр, симфонічний оркестр Берлінського радіо, Національний оркестр Франції, Варшавський філармонічний оркестр, Токійська філармонія та Сіднейський симфонічний оркестр.
Видатними диригентами, з якими вона співпрацювала були П'єр Монте, Джозеф Кейлберт, Герман Шерчен, Геннадій Рождественський, Олександр Дмитрієв, Рудольф Кемп, Малькольм Сарджент, Чарлз Маккерас, Моше Ацмон, Рафаель Фрюбек де Бургос, Ендрю Девіс, Антоній Віт і Аарон Копленд.
Нагороди та відзнаки
- 1952 р. — закінчила Паризьку консерваторію з кращими показниками навчання з напряму «Сольфеджіо та гармонії»;
- 1957 р. — закінчила з відзнакою класи фортепіано, камерної музики та акомпанементу. Здобула премію Лорен Рейне та Poplin;
- 1954 р. — Lili Boulanger Memorial;
- 1961 р. — Золота медаль премії Гаррієт Коен;
Див. також
Примітки
Джерела
- Идиль Бирет [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Yaşam Öyküsü Idil Biret
- Idil Biret (Piano) [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.]