Ігнатій Кульчинський

Народився у місті Володимир на Волині^[1][4], за іншими версіями в місті Гродно чи в його околицях^[3][5] у шляхетській сім'ї Юрія і Олени. Про початкову освіту Ігнатія Кульчинського достеменно невідомо. В молодому віці прийняв постриг у отців василіян. В 1714—1720 рр. навчався в Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри (прибув на навчання 28 грудня 1714 р., маючи 20 років, а від'їхав 6 травня 1720 р.), де здобув ступінь доктора філософії. В часі навчання в липні 1719 р. отримав священичі свячення^[1]. Взяв участь у Замойському синоді (26 серпня — 17 вересня 1720)^[6].

Викладав філософію у василіянському монастирі в Полоцьку. Згодом призначений секретарем Корнилія Столповицького-Лебецького, протоархимандрита ордену василіян. Протягом 1727—1735 років знову мешкав у Римі — генеральний прокуратор ордену отців василіян, парох церкви і настоятель монастиря святих мучеників Сергія і Вакха. Займався поширенням культу Жировицької Божої Матері. Відкрив для Заходу визначну пам'ятку руської культури хрест Євфросинії Полоцької. Автор енциклопедичного рівня праці з історії східної церкви у Східній Європі «Ідеал Руської церкви».

11 лютого 1736 року в Уневі від київського митрополита Атанасія Шептицького Ігнатій Кульчинський отримав адміністрацію Борисоглібського (Колозького) монастиря в Гродні. У вересні того ж року у Руті отримав сан архімандрита. 12 жовтня 1736 року митрополит призначив Ігнатія Кульчинського на посаду гродненського офіціала з підпорядкуванням йому Гродненського, Підляського і Волковиського деканатів, яким залишався до кінця життя. Автор першого опису Колозького монастиря. При визначенні часу побудови монастирської церкви святих Бориса і Гліба, Кульчинський був першим з істориків, хто на землях Великого князівства Литовського використав методику, засновану на аналізі цегли і вапняного розчину, відкривши новий вид історичних джерел — речові пам'ятки^[5].

• Ґрунтовне повідомлення про стан Русинів, які в єдності зі Святою Римською церквою знаходяться в Королівстві Польськім… (лат. Relationes authenticae de statu Ruthenorum cum Sacra Romana Congregatione Unitorum in Regno Poloniae degentium...) Рим, 1727.
• Промова про Блаженну ікону Діви Марії Жировицької… (лат. Oratio de Beatissimae Virginis Mariae imagine Zyrowicensi...) Рим, 1732.
• Чудотворна трикольорова яшма, або історична оповідь про три чудотворні ікони Діви Марії: перша — Жировицька в Литві, друга — Паскола у Римі, і третя — це копія другої, подарована римлянами в Жировичі… (лат. Il Diaspro Prodigioso di tre Colori ovvero Narrazione istorica delle tre Imagini Miracolose della Beata Vergine Maria: La prima di Zyrovvice in Lituania, la Seconda del Pascolo in Roma, e la Terza Copia della seconda parimente in Zyrovvice detta da quei Popoli Romana...)
• Великий знак… (лат. Signum Magnum...)
• Ідеал Руської церкви від початку прийняття віри і аж до нашого часу у своїх витоках, або старійшини Русі зі Святим Римським Престолом завжди в єдності… (лат. Specimen Ecclesiae Ruthenicae ab origine susceptae fidei ad nostra usquè tempora in suis capitibus seu primatibus Russiae cum S. Sede Apostolica Romana semper unitae...) Рим, 1733.
• Додаток до Ідеалу Руської Церкви. (лат. Appendix ad Specimen Ecclesiae Ruthenicae) Рим, 1734.
• Конгрегації василіян 1617—1726.
• Інвентар Гродненського Колозького василіянського монастиря… (пол. Inwentarz klasztoru bazylianskiego w Grodnie na Kołoży) Гродно, 1738.
• Хроніка ігуменів, архімандритів, фундаторів і заступників Городенського Колозького монастиря закону Св. Василя Великого (пол. Kronika ihumenow, archymandrytow, fundatorow y protektorow monastyru Grodzienskiego na Kołoży, zakonu S. O. N. Bazylego W.)
• Менологіон василіянський, це означає Житія Святих Божих обох статей з ордену Святого Василя Великого на місяці розкладені. (пол. Menologium bazylianskie, to iest, Zywoty Swiętych Panskich oboiey płci z zakonu S. Bazylego W. na miesiące rozłozone) Вільно, 1771.

• Вирський Д. С. Кулчинський Ігнацій [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 472. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Петрович М. Образ святості Київської церкви в працях перших унійних істориків: на прикладі Specimen Ecclesiae Ruthenicae Ігнатія Кульчинського ЧСВВ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
• Суша Аляксандр. Книжкова спадщина Ігнатія Кульчинського. (біл.)

• Ignatium Kulczynski. «Specimen ecclesiæ ruthenicæ», 1733.
• Алексеев Л. В.  Игнатий Кульчинский — первый исследователь белорусских древностей [Архівовано 27 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)